Був дід і баба. Дід мав когутика, а баба курочку. І курочка видряпала на сміттю грошик. Когутик каже до неї: “Дай мені!” Вона не хоче. Він взяв її забив. Але курочка просить когутика, щоби він ішов до моря — води просити.

Приходить він до моря і каже: “Море, море! Дай води. Бо курочка неможе, здохнути може”.— “Піди ж мені до кабана, хай дасть мені ікла”. Приходить когутик до кабана: “Кабане, кабане! Дай мені ікла”.— “Кому?” — “Морю”.— “Іди ж до дуба, хай дасть мені жолудя”. Приходить когутик до дуба: “Дубе, дубе! Дай мені жолудя”.— “Для кого?” — “Для кабана”.— “Кабанові нащо?” — “Щоб дав ікла”.— “Кому?” — “Морю, щоб дало води”.— “Для кого?” — “Для курочки, бо курочка неможе, здохнути може”.— “Іди ж мені до клена, хай дасть мені листя”.
Приходить когутик до клена: “Клене, клене! Дай мені листя”.— “Для кого?” — “Для дуба”.— “А дубові нащо?” — “Щоб дав кабанові жолудя”.— “А йому нащо жолудя?” — “Щоб морю дав ікла”.— “А нащо ж ікла морю?” — “Щоб дало води”.— “А нащо ж тобі води?” — “Курочці, бо курочка неможе, здохнути може”.— “Іди ж мені до корови, хай дасть молока”.
Приходить він до корови: “Корово, корово! Дай молока кленові”.— “А кленові нащо?” — “Щоб дав листя”.— “А кому ж листя?” — “Дубові”.— “А дубові нащо?” — “Щоб дав жолудя”.— “А кому ж жолудя?” — “Кабанові, щоб дав ікла”.— “А кому ж ікла?” — “Морю?” — “А нащо ж морю?” — “Щоб дало води”.— “Для кого?” — “Для курочки, бо курочка неможе, здохнути може”.— “Іди ж мені до косарів, хай дадуть мені трави”.
Приходить когутик до косарів: “Косарі, косарі! Дайте трави”.— “Кому?” — “Корові, щоб дала молока”.— “Для кого?” — “Для клена”.— “А йому нащо?” — “Щоб дав листя для дуба”.— “А дубові нащо?” — “Щоб дав жолудя для кабана”.— “А йому нащо?”.— “Щоб дав ікла морю”.— “А йому нащо?” — “Щоб дало води для курочки, бо курочка неможе, здохнути може”.— “Іди ж до млина, хай напече нам хліба”.
Приходить до млина: “Млине, млине! Спечи хліба”. “Для кого?” — “Для косарів”.— “Косарям нащо?” — “Щоб сіна вкосили для корови”.— “А корові нащо?” — “Щоб молока дала для клена”.— “А кленові нащо?” — “Щоб листя дав для дуба”.— “А дубові нащо?” — “Щоб жолудя дав для кабана”.— “А кабанові нащо жолудя?” — “Щоб дав ікла для моря”.— “А морю нащо?” — “Щоб дало води для курочки, бо курочка неможе, здохнути може”.— “Нема в мене хліба, рушай собі геть!”
Прийшов собі когутик, а з курочки вже тільки кістки.
Отак-то діється на світі, що з серця чоловік жінку б'є, а потім на ліки дає! А ліки не помагають,— тільки порожняком лишають. А якби того не робив, то щасливо би на світі жив. А так: мусить бідувати, бо не треба жінку кийом латати, але жити в згоді, як пристоїть чоловічій природі....