Жили троє братiв: Джек, Том i Біл. Біл був старший, Том – середнiй, а Джек – наймолодший. Вони працювали в полi далеко вiд дому, i кожен по черзi лишався готувати обiд. Першого дня лишився Біл, старший iз братiв. Засмажив Біл м'ясо над вогнем, зварив рiпи, картоплі, приготував усе, як годиться, й просурмив у рiг. Тiльки-но вiн просурмив, як з видолинка з'являється дiдок, З бородою, синiшою синьки, I зубами, гострiшими пилки, й питає:
– Ти кликав обiдати? – Кликав, тiльки не тебе, – вiдповiв Біл. Йому зовсiм не хотiлось, аби дiдок з'їв обiд, що вiн приготував для себе i своїх братiв.
– Ну, це ще ми побачимо, – каже Синя Борода. Увійшов у дiм без запрошення i з'їв увесь обiд. Коли брати повернулися з поля, то запитали, що ж це Біл робив цілісінький день, що не встиг навiть обiд приготувати.
– Я зварив прекрасний обiд, – сказав Біл, – але прийшов дiдок, З бородою, синiшою синьки, I зубами, гострiшими пилки, і без усякого запрошення й дозволу сiв за стiл i з'їв увесь обiд. На що Том, середнiй брат, сказав:
– Був би вдома я, не бачив би вiн нашого обiду.
– Що ж, – вiдповiв йому на це Біл, – завтра твоя черга готувати...
Наступного дня Том прилаштував м'ясо над вогнем, а сам тим часом почистив рiпу, картоплю й гарбуз, поставив на вогонь тушкуватися, випiк свiжого хлiба – одне слово, приготував обiд на славу i вийшов у двiр, щоб просурмити в рiг. Не встиг просурмити, як з видолинка з'являється дiдок, З бородою, синiшою синьки, I зубами, гострiшими пилки, i запитує:
– Ти кликав обiдати? – Кликав, тiльки не тебе, – вiдповiдає Том.
– Ну, це ще видно буде, – каже Синя Борода. Вiн зайшов у дiм і з'їв увесь обiд. Коли брати повернулися, Джек запитав Тома:
– Що ж ти не зберiг для нас обiд? На що Том вiдповiв:
– Завтра твоя черга готувати, подивимось, як ти його збережеш. Наступного дня Джек приготував обiд i вийшов у двiр, щоб просурмити в рiг. Тут з видолинка дiдок з'явився, З бородою, синiшою синьки, I зубами, гострiшими пилки, i Джек йому каже; – Заходь, дiдусю, покуштуй, як я готую.
– Не хочу! – вiдповiдає Синя Борода.
– Ну як це, обов'язково заходь, будеш з нами обiдати.
– Не хочу! – каже Синя Борода, потiм обiйшов навколо будинку i попростував назад у видолинок. А Джек, хитрюга, пiшов услiд за ним i побачив, як Синя Борода спустився в глибоку печеру. Саме в цей час брати повернулися додому, не застали Джека i подумали, що Синя Борода замiсть обiду з'їв його. Та тiльки-но вони сiли за стiл, як з'явився Джек i все їм розповiв. Пiсля обiду брати вирiшили разом пiти до печери Синьої Бороди. Узяли з собою велику круглу корзину, до ручки якої прив'язали довгий мотузок.
– Ну, сiдай в корзину, ми тебе спустимо в печеру! – сказав Біл Джековi.
– Нi, по черзi, – вiдповiв Джек.
– Хто старший, той перший. Довелося Бiлу сiдати в корзину першому, i брати спустили його в печеру. А коли вiн смикнув за мотузок, вони його витягли i запитали, що ж вiн там бачив? – Я спускався, доки не побачив будинок. Тодi я смикнув за мотузок.
– Нащо ж ти так швидко смикнув за мотузок? – здивувався Том.
– Треба було роздивитися, що то за будинок, хто там живе.
– Тепер твоя черга спускатися, ось ти й роздивишся, – вiдповiв Біл. Том сiв у корзину, брати спустили його в печеру, i вiн опинився просто на даховi будинку. Та злякався i одразу смикнув за мотузок.
– Ви обидва нi на що не здатнi, – сказав Джек i сам сiв у корзину. Спустився на дно печери, де стояв будинок, заглянув у вiкно. У кiмнатi вiн побачив прегарну дiвчину!
– Ти найкраща дiвчина у св...