У гущавині лісу стояв покинутий млин. З давніх пір ніхто на тому млині не жив і зерна не молов, тому що ходили чутки, ніби там водяться привиди.
Одного разу циган добув десь мішок кукурудзи і став роздумувати, де б йому зерно змолоти, щоб ніхто не застав його за цією справою. Пригадав він про лісовий млин і говорить дружині:
— Поклади мені в торбу хліба та шматок сиру, я піду вночі на млин кукурудзу молоти.
Пробрався циган на млин, засвітив лучину, замкнув двері і взявся за роботу. Якраз в цю пору повертався звідкись додому велетень і почув стукіт млинового колеса. Розібрала велетня цікавість, підійшов він до млина і постукав в двері.
— Відчини!
— Не відчиню, - відповідає циган.
— Відчини! — кричить велетень.— А не те дах на тебе звалю!
Циган миттю витягнув з торби сир, сунув руку в дірку, що зяяла в стіні, і став сир в кулаці стискати, поки з нього сік не закапав.
— Ей ти, буяне! — крикнув циган, насміхаючись.— Бачиш, як з цього каменя вода капає? Хочеш, щоб я з тебе теж всі кишки випустив?!
Такі слова довелися велетневі не до душі, і промовив він ласкавим голосом:
— Дарма ти розійшовся? Ми з тобою можемо і порозумітися, адже я і сам не боязкого десятка!
Циган відімкнув двері, і вони з велетнем просиділи до самого ранку, всі розповідали один одному про свої молодецькі подвиги. Нарешті велетень зголоднів і говорить:
— Ей, циган, чим би нам з тобою поснідати?
— Для себе я припас все, що потрібне, а ти вже сам про себе поклопочися, - відповідає циган.
— Гаразд, я піду спробую роздобути вола. Вола і на двох досить. А ти тим часом дрів припаси, щоб м'ясо зажарити.
Велетень пригнав вола з ближнього пасовища, зарізав його, оббілував і хотів було на рожен насадити, а цигана з дровами все немає та ні — велетневі не з чого вертіл зробити. Відправився він в ліс і раптом бачить: циган як ні в чому не бувало копає яму під величезним буком. Здивувався велетень, закричав:
— Що це ти робиш?
— Почекаєш — побачиш! Не стану ж я бігати назад-вперед з дровами! Вже краще я викопаю цей бук і притягну відразу ціле дерево до млина!
— Та навіщо нам ціле дерево? — розсердився велетень, обломив декілька величезних гілок, звалив їх на плечі і попрямував до млина.
— Що ти хочеш — піти по воду або вола на рожні вертіти? — питає велетень. А циган відповідає:
— Краще вже я вола вертітиму!
Велетень схопив волову шкуру і відправився за водою. Ось повернувся він, дивиться: один бік у вола зажарився, а другою ще зовсім сирий.
— Що ж ти вола не перевернеш? Хай він з усіх боків гарненько обсмажиться, - докірливо сказав велетень.
— З мене і одного біку досить, - крізь зуби процідив циганів, - а якщо тобі мало, сам і перевертай!
Велетень зажарив вола і говорить:
— Ну ось зараз за їжею і дізнаємося, хто з нас двох справжній молодець!
Велетень влаштувався до вола з одного боку, циган — з іншою, і прийнялися вони уписувати за обидві щоки. Циган, поки їв, набив смаженим м'ясом повні кишені і торбу. Нарешті наситився велетень, ледве дихає, відвалився від їжі. І тут-то побачив, що циган вирив у воловій туші дірку глибшу, ніж він. Зрадів велетень, обійняв цигана і говорить:
- Дорогий брат, підемо зі мною. Хочу показати своїм товаришам справжнього молодця!
Циганові полестила така честь, і вони рушили в шлях. Незабаром прийшли вони до житла велетнів. Хазяї на ту пору збирали в саду черешню. Зігне велетень дерево, однією рукою тримає за верхівку, а іншою ягоди обирає. Циганові робота сподобалася. Підійшов він до одного велетня і ніби то допомагає дерево нахиляти, а сам знай собі віл...