Жили колись в Бамбургськом замку могутній король і прекрасна королева, і було у них двоє дітей - син на ім'я Чайлд-вінд і дочка Маргріт.

Чайлд-вінд виріс і виїхав за море - мир побачити і себе показати. Незабаром після його від'їзду королева-мати захворіла і померла. Довго горював король, але одного разу на полюванні зустрівся він з прекрасною чужоземкою, закохався і вирішив на ній одружитись. Був відправлений гонець з наказом, щоб в замку готувалися до прибуття нової королеви - господині Бамбурга.

Принцеса Маргріт не дуже зраділа цій вісті, але і не дуже засмутилася. Вона виконала веління батька і в призначений день зійшла зустріти нову королеву і передати їй ключі від замку.

Але трапилося так, що, коли Маргріт вітала свого батька і мачуху, один з нових лицарів свити вигукнув:

- Присягаюся, чарівніше за цю північну принцесу немає нікого на світі!

Королева-мачуха була глибоко уражена, але не показала образи. Лише пробурмотіла про себе: "То, нічого! Я про цю красу поклопочуся!"

У ту ж ніч королева (що насправді була лихою відьмою) піднялася на стару і високу башту замку і там за допомогою магічних обрядів - наклала на свою падчерку злі чаклунські чари і закляла її нечуваним, жахливим закляттям.

На ранок служниці і фрейліни не знайшли принцесу в її ліжку, і ніхто в замку не міг сказати, куди вона зникла.

У той же самий день в Уїнделстоунськом ущелині, недалеко від Бамбурга, з'явилося страшне і огидне чудовисько - величезний кільчастий змій із залізною лускою і вогненним подихом. Страхіття це пожирало овець і корів, які забрідали в ущелини, а ночами наводило страх на всю округу своїм протяжним, страшним ревом.

Король був вельми засмучений цими двома напастями - пропажею дочки і появою жахливого змія. Послав він гінця за море, до свого сина Чайлд-вінда, благає його повернутися додому. "Сам я старий, не під силу мені тягар цього лиха".

Ледве Чайлд-вінд отримав цю звістку, як почав готуватися до відплиття - оснастив корабель і відібрав з свого загону тридцять кращих воїнів, найсміливіших і надійніших. Та не забув порадитися з чародієм, знавцем білої магії, і ось що сказав йому мудрий старий:

- Щоб твій похід був успішним, виріж ніс свого корабля з цілого стовбура горобини, адже горобина відвертає злі чари; та візьми з собою цей горобиновий прутик. Доторкнися їм до своєї мачухи - королеви. Шкоди від цього не буде, а істина відкриється.

Подякував Чайлд-вінд чародія, зробив так як було сказано і відплив на захід.

Але королева-відьма розклала у відокремленій башті свої амулети, просіяла місячне світло крізь решето і дізналася, що Чайлд-вінд з тридцятьма добірними воїнами повертається в Бамбургській замок.

Тоді вона викликала підвладних нею духів і наказала:

Слуги мої чорні
Мені одній покірні!
Вихорами летіть
Море збуріть,
Корабель треба втопити
Принца загубити!

Полетіли чорні духи, стали гнати вітри наперед кораблеві, підіймати навколо нього величезні хвилі, але амулет з горобини розсіював злі чари, так що корабель Чальд-вінда, як ні в чому не бувало, наближався до берега.

Повернулися духи до королеви, визнали своє безсилля. Скрипнула вона зубами від злості, але не заспокоїлася. Наказала війську рушити в гавань, зустріти корабель, напасти на нього і убити всіх до єдиного.

Ось наближається Чайлд-вінд до берега і раптом бачить: пливе назустріч величезний страшний змій. Підпливає впритул, штовхає корабель назад, не дає увійти до гавані. Знову і знову розгортається корабель принца, намагається пройти до пристані, але кожног...