Стояла холодна зима. Дерева тріщали від лютого морозу, а сніг під ногами так хрустів, наче земля була всипана битим склом. До кісток пробирав мороз бідних звірів.
У лісі за селом працьовиті мурашки побудували великий мурашник, щоб взимку їм було тепло. Одного разу вранці підійшов до мурашник їжак. Він так замерз, що ніг під собою не чув. З заздрістю подивився він на теплий мурашник і вирішив попроситися до мурашок. Подумав, подумав і тихенько постукав.
- Хто там? - Пропищала за дверима мураха.
- Я - їжак, прийміть мене до себе, добрі мурашки. Я зовсім замерзну, якщо ви мене виженете.
- Занадто ти великий для нашої оселі, - відповідає мураха, - та й до того ж колючий. Ти нас всіх покалічиш своїми голками. Не можемо ми тебе пустити.
- Дуже вас прошу, пустіть. Я не вчиню зло вам. Ось побачите, я заб’юсь в кут біля печі і навіть не поворухнусь.
- Не можу я одна вирішити, - відповіла мураха-воротар. - Піду запитаю інших. - І двері мурашника закрилися.
Мураха-воротар скоро повернувся і сказав їжаку, що він прийнятий. Ух, як зрадів їжак, вкотився в мурашник і забився під піч. Тільки двері за ним зачинилися, знову пролунав стукіт.
- Хто це знову нас турбує? - Говорить мураха.
- Це я, лисиця, пустіть мене під свій дах. Все-то кісточки у мене ломить від морозу, та й пси женуться за мною по п'ятах.
- Шкода мені тебе, але пустити не можу. У нас вже їжак сидить.
- Добрі мурашки, дуже вас прошу, пустіть погрітися. Я вас зовсім не потисну. Ляжу на запічок, ви мене навіть не почуєте.
- Спершу інших запитаю, - відповів воротар і закрила двері.
Мураха швидко повернувся і сказав лисиці, що вона може увійти. Лисиця, почувши, що пси вже близько, швиденько майнула в мурашник і вмостилась на запічку. Тільки вона вляглася, як знову у двері стук-стук. Прийшов польовий цвіркун.
- Ну і метушливий сьогодні день! - Розсердився мураха-воротар. - Кого там ще принесло?
- Це я, цвіркун. Дуже прошу вас, брате мурахо, дай притулок мені. Злий кріт зруйнував мій будинок, і мені тепер зовсім нікуди податися. А он який тріскучий мороз! - Відповів цвіркун.
- У нас і без тебе тісно. Ми вже пустили до себе і їжака і лисицю.
- Згляньтеся наді мною, брате, пустіть! Я такий маленький, що зовсім не вчиню зло для вас. А до того ж я потішу вас піснями.
Мураха спочатку не погоджувався, але все-таки після довгих переговорів цвіркун домігся свого. Шмигнув він в мурашник і стрибнув на лаву біля печі. Відігрівся трошки і завів свою веселу пісеньку. Мурахи не могли надивуватися на чудесного співака, навіть лисицю пройняло його спів. Миттю зіскочила вона з запічка і пустилася в танок. А поки танцювала, хвіст-то весь і виліз - вона їм весь час їжака зачіпала. Озлилася лисиця і давай його перед мурахами сварити і наговорювати на нього, і вирішили мурашки негайно прогнати їжака. Вже як просив їжак, як благав, та мурашки і слухати не стали, лисиця допомогла їм виштовхати його за двері та ще спустити з тією гірки, де стояв мурашник.
- Слава богу, позбулася від противного колючки! - весело вигукнула лисиця. - А тепер слухайте мене мурашки! У нас тепло, музикант є. То до чого ж б нам не побенкетувати.
- Що за бенкет взимку? Вся їжа у нас розрахована по днях, відповіли мурашки.
- Не переймайтеся, це вже моя турбота! Я запрошую вас на гостину. Слухайте! Захотілося мені вчора курятинки, ну я і пішла в замок, а як стала підходити, чую, господиня каже служниці: "Мицько, віднеси вниз все, що зготували на післязавтра. Тільки нікому ні слова! "Я ж про себе і думаю:" А я щось чула, а я-то знаю ". За...