Жили собі дід та баба. І було в них тільки й того, що півник та чарівні жорна.
Дивовижні ці жорна були: покладе дід одне зерно, покру¬тить раз-другий, і ціла вже діжка борошна.
В злагоді жили дід та баба й півника не зобиджали.
Дійшли чутки про дивні жорна до пана. Надумав він украсти їх.
Приїхав надвечір до діда, проситься переночувати.
На полюванні,— каже,— був, далеко додому їхати, а тут ніч надходить...
Будь ласка,— каже дід,— місця всім вистачить.
Уночі, коли дід та баба по¬снули, пан украв жорна й по¬їхав.
Зажурилися дід та баба, сидять голодні та плачуть. Півник слухав, слухав їх, а тоді й каже:
— Не плачте, я поверну вам жорна.
— Де тобі повернути їх! — кажуть дід та баба.
— Пан тебе і на поріг не пустить.
Нічого,— козириться півник,— поверну. Хоч сам загину, а жорна поверну.
Попрощався півник з дідом та бабою і полетів до пан¬ського двору.
Летить вій дорогою, летить він широкою, а назустріч йому шуліка.
— Куди, півнику, летиш? — запитує.
У двір до пана.
Чого?
— Пан у діда та баби ночував і жорна вкрав. Я лечу їх шукати.
Візьми і мене з собою.
Лізь у воло!
Шуліка заліз до півника у воло. Півник полетів далі. Летить він дорогою, летить широкою, а назустріч лисиця:
Куди, півнику, летиш?
У двір до пана.
Чого?
Пан у діда та баби ночував і жорна вкрав. Лечу шу¬кати.
Візьми і мене з собою.
Лізь у воло!
Лисиця залізла до півника у воло. Півник полетів далі. Летить він дорогою, летить він широкою, а назустріч йому борсук:
Куди, півнику, летиш?
У двір до пана.
Чого?
— Пан у діда та баби ночував і жорна вкрав. Лечу їх шукати.
Візьми і мене з собою.
Лізь у воло!
Борсук заліз до півника у воло. Півник полетів далі. Летить він дорогою, летить він широкою, а назустріч йому вовк:
Куди, півнику, летиш?
У двір до пана.
Чого?
— Пан у діда та баби ночував і жорна вкрав. Лечу шу¬кати.
Візьми і мене з собою.
Лізь у воло.
Летів, летів півник і прилетів до панського двору. А у пана в цей час гостювали — пили, гуляли. Вікна й двері навстіж повідчиняли. Вилетів півник на підвіконня, залопотів крилами й заспівав голосно:
— Ку-ку-рі-ку! Щоб пан не дожив віку. Він у діда та баби ночував і жорна вкрав. Я прилетів шукати. Віддай, пане, жорна!
Пайові соромно стало перед гостями, що півник його злодієм називає. От він і каже:
- Слуги, слуги, схопіть цього горланя, киньте в курник: нехай його кури заклюють.
Схопили слуги півника, кинули в курник, а самі пішли.
Тут півник і каже:
— Шуліко, шуліко, вилазь із вола, задуши курей. Виплигнув шуліка з вола, передушив усіх курей і полетів у ліс.
Півник знову вилетів на підвіконня:
Ку-ку-рі-ку! Щоб пан не дожив віку. Він у діда та баби ночував і жорна вкрав...
Ох,— каже пан,— його і кури не заклювали. Добре-но! Слуги, слуги, схопіть цього горланя, віднесіть до гусей, нехай його гуси задзьобають.
Схопили слуги півника і кинули до гусей. Півник очунявся й каже:
Лисичко, лисичко, вилазь із вола, подуши гусей. Лисиця так і вчинила, а сама в ліс побігла. Прилетів півник на підвіконня й знов своєї співає:
Ку-ку-рі-ку! Щоб пан не дожив віку!
Ох,— каже пан,— його і гуси не задзьобали? Добре! Слуги, слуги, занесіть його до свинарника: нехай його свині загризуть!
Занесли слуги півника в свинарник. А там півник каже:
Борсуче, борсуче, вилазь з вола, загризи свиней. Борсук так і вчинив, а сам побіг у ліс. Прилетів півник на підвіконня:
Ку-ку-рі-ку!
Ох,— каже пан, почувши голос півника,— то його і свині не загризли? Слуги, слуги, укиньте його в стайню: нехай його коні затопчуть! У стайні півник каже:
— Вовче, вовче, вилазь із вола, ...