У далекі часи у одного землероба був син. Він продав своє поле, купив три сажні полотна і поїхав по чужих краях торгувати.

Зустрілася йому дорогою натовп хлоп'ят, які прив'язали на шнурок мишу і кидали її у воду, а потім витягували. Став він прохати дітей, щоб вони пошкодували мишу і відпустили її. А діти грублять у відповідь:

- А тобі що за справf? Все одно не відпустимо! Тоді він віддав їм один сажень полотна, і вони випустили мишу.

Тільки відійшов, зустрічає інший натовп хлоп'ят, ці зловили молоду мавпочку і б'ють її немилосердно, а самі засуджують:

- Стрибай! Стрибай гарненько!

Він погладив мавпочку і хотів було її відпустити, а діти не погоджуються. Віддав він їм другий сажень полотна, і вони відпустили мавпочку.

Далі попадається йому на шляху натовп хлоп'ят з маленьким ведмежам. Поганяють вони його і б'ють, їздять на нім верхи. Тут довелося йому розлучитися з останнім сажнем полотна, щоб умовити хлоп'ят відпустити ведмежа в ліс.

Нічим стало йому торгувати і нічого їсти, ось він і думає: "Чим мені тепер зайнятися?"

Думав, думав, а сам все йде по дорозі і раптом бачить на очеретяній луговині шматок шовку, шитого золотом. "Ось тобі небо послало замість полотна за твоє добре серце", - говорить він сам собі. Але незабаром все пішло інакше.

Підійшли до нього люди, побачили шовк і питають:

- Звідки такий дорогий шовк? Цю тканину з іншими речами вкрали з скарбниці хана. Ну, нарешті ми розшукали злодія! Куди ти дівав все інше?

Вони привели його до хана, а хан йому і говорить:

- Я велю посадити тебе у великий ящик, замкнути дерев'яним замком, покласти два хліби і закинути тебе у воду.

Так і зробили. Але ящик приплив до берега і зупинився. Раптом хтось став сребтися і кричати йому:

- Уприся тепер в кришку.

Уперся він в кришку, та прочинилася, він вдихнув свіжого повітря, а в щілину побачив мишу, яку він звільнив.

Миша йому і говорить:

- Почекай, я піду покличу товаришів, а то мені не під силу.

Миша незабаром повернулася з мавпою і ведмежам. Мавпа розсунула щілину так, що ведмідь міг просунути свою лапу і розламати скриню. Хлопець вийшов на зелений лужок на острові посеред річки.

Принесли йому звірі чарівний камінь в подяку за його добрість, що не побажаєш одразу зявляється.

Захотілося хлопцю мати палац, і зараз же виріс палац серед великої площі, зі всіма службами, прибудовами, в багатому убранні, а навколо нього розцвіли дерева, і з мармурових фонтанів забила з дзюрчанням чиста, як кришталь, вода. Поселився він в цьому палаці і залишив у себе звірій.

Трохи згодом прийшли в цю країну купці. Остовпіли вони від здивування і питають:

- Звідки ж узявся цей палац? Раніше тут було порожнє місце!

Вони запитали про цього хлопця, а той показав їм чарівний камінь і розповів все, що з ним трапилося.

Тут один з них і говорить:

- Візьми у нас все, чим ми багаті, і віддай нам чарівний камінь.

Хлопець не пошкодував і подарував їм камінь, але не узяв у них нічого
натомість.

- Я і так щасливий, - сказав він, - з мене досить і того, що у мене є.

Купці були купцями істинними і великодушність, як і багато що інше, вважали просто дурістю.

На інший день, уранці, прокидається хлопець і бачить, що він знову на лужку і що все багатство його зникло.

Сидить, зажурився. Підходять до нього його звірі і питають:

- Що з тобою сталось? Розповів він їм все.

Вони і говорять:

- Шкода нам тебе. Скажи нам, куди купеці пішли з твоїм каменем. Ми його розшукаємо.

Приходять вони до купця. Тут мавпа і ведмідь говорять миші:

- Нумо, ми...