Цап унадився в город. Бувало, як тільки пастухи виженуть свою череду, то цапок зразу як добрий іде, головою покивує, бородою потрясає. А скоро хлопці присядуть де в рові камінчиками бавитися, то цапок простісінько біжить в капусту!..
Раз пішов він тією знайомою дорогою. Іде собі та пофиркує. На той час відбилася дурна вівця від череди, зайшла в бур'яни, кропиву та лопухи, стала та й блеє і оглядається, чи не знайдеться який добрий чоловік, щоб її вивів з тієї біди. Побачивши цапа, зраділа, як рідному братові. “Піду,— каже,— хоч за ним, чи він мене виведе; та вже мені не першина за ним іти; у нас наперед череди також все одно цап ходить; за ним іду сміливо”.

Пішла овечка за цапом. Він через рів — і вона через рів; він через пліт — вона собі через пліт та й забрела з ним в город. Цього разу заглянув якось-то господар раніше в свою капусту і побачив непроханих гостей. Ухопив хворостину та пустився до них на привітання. Цапок швидший, перескочив назад через пліт, драпнув та й пішов собі в чисте поле. А бідна овечка замоталася, стала кидатися з переляку на всі боки та й попалася в руки. Не жалів же і господар своєї хворостини; зовсім її поло-мав на бідній овечці, так що уже вона блеяла не своїм голосом, а допомогти нема кому. Нарешті господар подумав собі: “Який гаразд? Іще уб'єш дурну вівцю та потому її господар по судах тягати тебе буде”. І вигнав її ворітцями, але ще таки на дорогу парнув її вздовж добре хворостиною.
Прийшла вівця в череду та й плаче на цапа. А цап каже: “А хто тобі казав за мною бігати? Я пішов, та на свою голову. А коли мужик мені випарить боки, то я ні на кого не буду плакати: ні на господаря, чому дома не годує, ні на пастуха, чому не пильнує мене, а буду мовчати та терпіти. А ти для чого понеслася за мною? Я тебе не кликав!..”

І цап, хоч ледащо, добре каже. Дивись кожний своїми очима, розбирай своїм розумом та іди туди, куди краще. І у нас також так буває: один пуститься на який-будь гріх, а другий, дивлячись на нього, ну ж собі за ним, а потому, як попадеться в біду, нарікає гірко на того, хто його на зле намовив. А чи ж у тебе самого не було свого розуму?.....