Жила в одному селі старенька бабка. На самому його краю стояла ця хатка. Така ж старенька, як і бабка. Назбирає бабка щепок, розтопить пічку так і гріється. Зрозуміло, старому чоловікові влітку зимно. Коли є що, то їсти, а нема - і так обійдеться. А проїжджав раз через те село пан. Побачив він знайому бабку, і шкода йому стало старої людини.
- Ти ще жива? - Запитує.
- Жива, Панночко. Не йде за мною смерть.
- А скільки ж тобі років? - Так я своїм рокам і рахунком не відаю.
- А як живеться тобі? - Так яке ж моє життя-то! Ніж так жити, так вже краще згнити: працювати не в силах, а діти та онуки все давно повмирали. Одна я тепер на світі, як у полі билинка. Нікому і води подати. А не допоміг би ти, паночки, чим-небудь старому чоловікові?
Подумав він і каже:
- Чого ж ти, стара, не ворожиш? - Та не вмію я, панок.
- Так я тебе навчу.
- Що ж, навчи, голуб, навчи, щоб не задарма мені на світі жити. Нахилився пан до вуха, каже:
- Як позвуть тебе до хворого, ти подуй на нього трохи так шепче: "Сігала жив, Сігала немає". Пошепчи ось так маленько, дай попити із пляшечки, він і одужав. А не одужає, так кажи що Сігал його забрав.
Подякувала бабка пана та й почала шептати, як він навчив її. Пішла чутка по околиці, що така, мовляв, бабка-Шептуха, що дуже добре лікує і чоловіка, і худобу. І ринули до тієї бабки народ звідусіль. Несуть і везуть їй всяке добро. Живе тепер бабка і помираю не хоче.
Деякий час по тому, пан той рушив на полювання. День був холодний. Довго гонявся пан за зайцями, кричав на вітру. Пан і до того, і до іншого доктору - ніхто той болячки вилікувати не може. А вона ось-ось задушить його. До того дійшло що пан при смерті та без памяті лежить.
Дружина каже, що треба, мовляв, Шептуху кликати. Тільки вона допомогти зможе. Привезли бабку, а пан вже ледве дихає. Ось і прийнялася бабка швидше дути так. шептати: "Сігала жив, Сігала немає …" чує пан, що баба шепче те, чому він жартома її навчив, і здолав його сміх. А бабка ні на що уваги не звертає, все шепоче: "Сігала жив, Сігала немає … "Слухай-слухав пан, а потім як зарегоче - тут болячка в горлі і лопнула …
Прийшов пан до тями, та бабку довіку дякував.
Та історію цю дітям та внукам своїм переказував....