У одного (багача) був на службі чоловік що купляв шкіри убитих звірів від всіх мисливців - підданих пши. Одного разу він сказав пши, що один з мисливців завжди здобуває шкури дивовижних звірів.

- Коли він ще принесе шкури, скажи йому, щоб зайшов до мене, - велів пши.

Одного разу прийшов мисливець до пши - той зустрів його привітно.

- Заходь, заходь, - сказав він.- Сідай, я хочу, щоб ти розповів мені найцікавіше з того, що сталося з тобою на полюванні.

- Що може статися з простим мисливцем!

- Подумай і розкажи, поки не розповіси - не відпущу тебе! - сказав пши.

Подумав мисливець і почав свою розповідь:

- Щодня удосвіта на лісову поляну виходить лев, а разом з ним хлопчик. Вони перетинають поляну і заходять в ліс. Багато раз бачив я їх, але не наважувався вистрілити - жалко було убити хлопчика і лева. Це - найцікавіше з того, що я бачив на полюванні.

- Тоді ти злови цього хлопчика живим і достав його до мене - не зловиш, велю тебе убити, - сказав пши.

- Як я його зловлю: якщо побіжу - не наздожену, а коли вистрілю - уб'ю, - відповідав мисливець.

- Злови як хочеш, але приведи до мене хлопчика живим, - велів пши.

- Тоді і ти допоможи мені. Лев виходить з лісу завжди по одній дорозі. Треба всю поляну обкласти соломою, залишивши тільки шлях, по якому віна йде. Через кожні три кроки треба поставити людей. Я сяду біля дороги, на яку вийде лев, і, коли віна буде на поляні, я вистрілю, а всі повинно будуть підпалити солому в ту ж мить, як пролунає мій постріл. Якщо на цей раз не зможу зловити хлопчика, - значить, мені ніколи цього не зробити.

Пши наказав зробити так, як сказав мисливець. Привезли декілька возів соломи і влаштували засідку. Перед світанком лев вийшов на поляну. Слідом за нею, як завжди, йшов хлопчик. Як тільки лев показався на поляні, мисливець вистрілив, і люди пши підпалили солому. Лев кидався в різні боки, але, переконавшись, що вогонь палає з усіх боків, кинувся в полум'я і втік. Хлопчик же боявся і вогню і людей. Він став метатись по галявині, і його було легко полонено.

Привезли сина лева в аул, зробили для нього клітку і посадили туди. Його добре годували, але ніколи не випускали на волю. З цим хлопчиком, сином лева - в аулі його сталі звати Аслануко - познайомився і незабаром подружився син пши. Щодня він підходив до клітки і розмовляв з полоненим. Одного разу Аслануко сказав:

- Ти знаєш, що твій батько зробить все, про що ти попросиш. Хай він дозволить випускати мене на день з клітки - ми будемо з тобою добре грати.

- Вели, батько, випускати Аслануко на день з клітки - ми з ним гратимемо. Вечорами він повертатиметься в клітку, - сказав син пши.

Пши розсердився і відповів, що не можна випускати сина лева з клітки - він всіх може погубити.

Коли хлопчик прийшов до Аслануко, той запитав:

- Ти просив батька випускати мене вдень з клітки?

- Просив, але він відповів, що ти можеш погубити всіх!

- Проси ще, плач, якщо ти стоятимеш на своєму, він мене випустить.

Хлопчик пішов до батька і сказав:

- Випусти Аслануко, ми гратимемо у дворі і нікуди не підемо!

І він гірко заплакав. Тоді батько дав йому ключі і сказав:

- На, візьми ключі і сам випускай сина лева.

Хлопчик тут же прибіг до клітки, відкрив замок і випустив Аслануко. Вдень вони грали у дворі, а увечері син лева повертався в клітку. Так продовжувалося досить довго.

- Не годиться, що ми тільки так граємо. Якби у нас була гиря в п'ять пудів, я навчив би тебе цікавішій грі. Скажи батьку, хай він велить ковалям зробити для нас п'ятипудову гирю, - ск...