Сі записи творені мною над ранок і занотовані з таким цільом, що коли Бозя забере мене до себе, то чоловік, який прийде на моє місце, з тої книжки буде знати, що їлося і пилося в мордовні (макдональдсі по-теперішньому) за старих часів. Тота традиція мусить жити вічно разом з рецептами страв, яким вже по пару віків. Амінь.


Запечений крілик «по-швабськи» для Мерлюня
За два дні, як наш завсідник Мерлюньо має дістати пенсию, треба злапати сивого кота. Ліпше, щоби то був коцур Замурзєвички, бо в неї всяка скотина дуже тлуста. Її виполокати, хутро пофарбувати «Веллою», поголити «Жилєтом» і здати на коси, а тушку спотрошити. Потому те тіло треба тримати півтора доби обома руками в окропі для дезінфекції. Коли коцур почервоніє, можна йому накласти в утробу все, що є на господарці: паприку, рис, сухі макарони, сухарі, митку до баняків і до смаку – краплю мастики до мештів. Тоді акуратно пришити котові вуха з підошов від старих черевиків і закрити крілика в духовці. Чекати, поки почне квилити. На третьому крику «Help!» кріля треба витягти, запхати до рота «дурачок» і полити відваром з конячих ратиць. Подавати найліпше вже теплому Мерлюньові з пивом «Гуцульським» (три шклянки оцту на відро води, ложка меду, 94 ложки соку з-під старої Василихи). Страву прикрасити одним маринованим «швабом».