Що б там не казали всілякі історики та архіваріуси, наш благословенний Львів заснований зовсім не у 1256 році. Хоч порахунок днів сього славного міста ведуть саме з цієї дати. Бо, бачте, саме у цім році, як записано в Галицько-Волинському літописі, якась окаянна баба запалила Холм і полум’я було таке, що виділи його і зі Львова. А уявіть собі, мої читальники поважані, що було б, якби та баба не запалила Холм? А ніхто би про Львів не знав і донині! Уявляєте – купа люду мешкає в місті, п’ють, жирують, дітисок на світ приводять, а про него в жадній хроніці не зголошено! Бодай би якийсь куций рядок хто написав… А ґудза – нема пожежі – нема про що й згадувати! Тьфу, напасть якась на наші світлі львівські голови!

Так от, як зацний патрійота і чоловік, сфастригований зі львівської ґвари, пива і пляцків з тертої бульби, взяв я собі якось за гальбою пінного трунку і постановив, що від нині буду писати міську історію, котру ще ніхто не знає, бо не знає ніхто. Була вона ще до тої баби з Холма і всіх инших бабів, що до історії втрафили, тамка наслідили, а другі нє. Бо місто наше вартує ріжних мітів, історій та байок – і всі вони є правдою святою. А як не є, то ще будуть…

При роботі я скористався нотатками Юрка Кракула – мученика за свободу і незалежність нашого краю. Рукопис сеї праці зберігався в бичачому міхурі, зануреному в бочку з квашеними вогірками. Тому ся не дивуйте, як декому в носі закрутить при читанні літопису. А що рукопис був дещо пошкоджений, то будемо реставрувати, що ся вдасть за допомогою инших невідомих авторів ріжних часів і народів, що замешкали в нашім благословеннім краю.