Хоткевич Гнат
Хоткевич Гнат Мартинович народився 31
грудня 1877р. в Харкові, де минула більша частина його життя. 1900р. закінчив
місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки включився в
культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі.
Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на панцернику
«Потемкин», влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою,
увійшов у контакти із членами Української соціал-демократичної партії (О. Коваленко,
Ж. Коллар та ін.). Все це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого
1899р. він був на рік виключений з інституту як неблагонадійний. Був одним з
організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові
(1902), фундатором першого в Росії Робітничого театру.
1905р. взяв активну участь у революційних подіях, у зв'язку з чим змушений
був емігрувати до Галичини. Повернувшись до Києва 1912p., він зразу ж був
арештований і висланий за межі України. Повернувся до Харкова після розпаду
царської Росії, проживши тут до свого чергового арешту.
Гнат Хоткевич — самобутня творча постать: письменник, критик,
літературознавець, мистецтвознавець, театральний і музичний діяч, історик і
етнограф, автор багатьох новел, оповідань, повістей, романів. Окремими книжками
вийшли друком «Поезії в прозі» (1902), драма «Лихоліття» (1906), повісті
«Камінна душа» (1911), «Авірон» (1917), оповідання «Гірські акварелі» (1914),
«Твори» у восьми томах (1928 — 1931) та ін.
Незважаючи на свої заслуги перед народом як талановитого письменника,
громадського і культурного діяча, учасника революційного руху на Україні,
Хоткевич з початку 30-х років зазнає жорстоких переслідувань з боку
партократії: його звинувачують у націоналізмі, не публікують творів, шельмують
у пресі. Письменник звертається листовно до різних інстанцій (харківських
властей, Академії наук України, зрештою, до «батька» Сталіна) з проханням
полегшити його долю та долю його сім'ї: «Як мені далі жити? Мене позбавили
праці і хлібних карток. Ми голодуємо. Я спроможний купити лише один кухоль
квасолі на день, із якої варимо на всіх юшку... На двох дітей маємо тільки одну
пару чобіт, а їм же треба ходити до школи... В нас нічим топити... Вода в хаті
замерзає...»
Не допомогла Хоткевичу ні Спілка письменників, ні Академія наук. Зрештою
після гонінь, цькувань, принижень настала розв'язка: 23 лютого 1938p. виписано
ордер на арешт Г. Хоткевича, звинуваченого в тому, що він нібито є «учасником
антирадянської української націоналістичної організації».
Водночас з арештом відбувся трус на квартирі письменника: вилучено паспорт,
профквиток, конфісковано мисливську рушницю.
У постанові від 3 березня 1938p. органів НКВС УРСР Г. Хоткевич уже
звинувачується в тому, що «він є учасником контрреволюційної української
повстанської організації і агентом німецької розвідки, протягом тривалого часу
проводив активну контрреволюційну націоналістичну організаційну і шпигунську
діяльність».
Під постановою — підпис оперуповноваженого III відділу управління Державної
безпеки Ейдука.
У протоколі допиту від 23 травня 1938p., який вів той же Ейдук, Хоткевичу
інкримінується те, що він є «переконаний український націоналіст... протягом
всього існування соціалістичної держави вів активну боротьбу з Радянською
владою».
Внаслідок вжитих до письменника заходів фізичного впливу він був змушений
«зізнатися» у «злочинах», яких не вчинив.
У справі Г. Хоткевича як доведений факт стверджується, що 1923p. він
завербований у Харкові для шпіонажу на користь Німеччини, був не тільки
зв'язаний з Українською військовою організацією, а й «проводив активну
діяльність по лінії цієї контрреволюційної організації».
У зв'язку з цим його справу вирішено надіслати на розгляд НКВС СРСР. Доля
Хоткевича цією постановою була вирішена.
Про останній, найтрагічніший, момент у житті Г. Хоткевича свідчить «Виписка
із протоколу № 69 засідання Особливої трійки УНКВС по Харківській області» від
29 вересня 1938p.: обвинуваченого розстріляти, а особисте майно конфіскувати.
Цей вирок виконано 8 жовтня 1938p.
24 квітня 1956p. військовий трибунал Київського військового округу ухвалу
«особливої трійки» в справі Г. Хоткевича скасував за відсутністю в його діях
складу злочину.
Гнат Хоткевич реабілітований посмертно.
Книги автора в бібліотеці: