Квітка-Основ'яненко Григорій

Народився Григорій Федорович Квітка (літературний псевдонім — Основ'яненко)
в с. Основа біля Харкова у дворянсько-поміщицькій сім'ї. Служив комісаром у
народному ополченні (1806 — 1807), директором Харківського театру (1812), був
повітовим предводителем дворянства (1817 — 1828), совісним суддею, головою
харківської палати карного суду.

Проживаючи в с. Основа під Харковом
або самому Харкові, Квітка-Основ'яненко брав участь буквально у всіх важливих
освітньо-культурних починаннях, зокрема був ініціатором видання журналу
«Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик», першої збірки
українських прислів'їв і приказок. Перебував письменник у творчій співдружності
з колективом Харківського театру.

Свої ранні фейлетони, статті,
жартівливі вірші (10-ті—початок 20-х pp.) Квітка-Основ'яненко публікував
переважно в харківській періодиці («Украинский вестник», «Харьковский
Демокрит», «Харьковские известия»). З творів цього періоду найбільший інтерес
читача викликали «Письма Фалалея Повинухина» — цикл сатиричних прозових
фейлетонів, написаних у формі листів до видавців журналу від поміщика-невігласа
(«Украинский вестник», 1816 — 1817; «Вестник Европы», 1822).

В кінці 20-х — на початку 30-х pp. написані шість російських сатиричних
комедій, серед яких:

1827р. — «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе» (опублікована
1840р.; за сюжетом і складом персонажів передує «Ревізору» Гоголя);

1828р. — «Дворянские выборы» (стала сенсацією (понад тисячу примірників в
Москві розкупили за два місяці), після прочитання Миколою І була заборонена
цензурою).

1829р. — «Шельменко — волостной писарь»;

1830р. — «Ясновидящая» (не була опублікована через цензурну заборону).

1832р. — повість «Маруся» українською мовою.

1834р. — книга перша «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком
Основьяненком», збірки прозових творів (повістей та оповідань) українською
мовою.

1836 — 1837рр. — книга друга збірки «Малороссийских повестей,
рассказываемых Грыцьком Основьяненком».

Ще ряд повістей та оповідань письменника публікується в журналах та
альманахах, повість «Козир-дівка» виходить у Петербурзі окремим виданням.

Прозові твори Квітки-Основ'яненка українською мовою поділяються на дві
основні групи: бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сентиментально-реалістичні
повісті.

До першої групи належать, зокрема, гумористичні оповідання «Салдацький
патрет» (1833), «Мертвецький Великдень», «От тобі і скарб», «Пархімове
снідання», «Підбрехач», а також гумористично-сатирична повість «Конотопська відьма»
(1833).

Серед сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка — повісті
«Маруся» (1832), «Козир-дівка» (1836), «Сердешна Оксана» (1838), «Щира любов»
(1839). Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина.

1835р. — соціально-побутова комедія «Сватання на Гончарівці»

1838р. — соціально-побутова комедія «Шельменко-денщик» (написана російською
мовою, центральний персонаж — Шельменко — говорить по-українськи), що
вважається найвищим досягненням Квітки в драматургії.

Серед численних прозових творів Квітки-Основ'яненка, написаних російською
мовою, виділяються сатиричні романи «Пан Халявский» (1840) та «Жизнь и
похождения Петра Степанова сына Столбикова» (1841, перший варіант — 1833, твір
зазнав переслідування цензури), повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «1812
год в провинции», оповідання «Званый вечер» із задуманого циклу «Губернские
сцены», історично-художній нарис «Головатый», близька за жанром до
фізіологічного нарису повість «Ярмарка», фізіологічний нарис «Знахарь».

1841р. — «Предания о Гаркуше».

Кращі твори Квітки-Основ'яненка одними з перших представляли українську
літературу загальноросійському й європейському читачеві: починаючи з 1837р. ряд
його оповідань і повістей друкується в російських перекладах у Петербурзі та
Москві; 1854р. в Парижі виходить французькою мовою «Сердешна Оксана». Трохи
пізніше його твори перекладаються польською, болгарською, чеською мовами.

Книги автора в бібліотеці: