Кобилянська Ольга

Народилася Ольга Кобилянська 27
листопада 1863р. у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній
сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й
польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. Дитинство й юність
майбутньої письменниці минули в румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора,
Сучава, Кімполунг. Пізніше вона жила в с. Димка, а з 1891р. — у Чернівцях.

У Південній Буковині, заселеній
переважно німцями й румунами, жили й українці. Але українських шкіл чи
культурно-освітніх закладів у 60 — 80-ті рр. тут не було. Німецька школа не
могла дати Кобилянській будь-яких знань з історії культури українського народу.
Перші літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще без
чіткого уявлення, “що значить слово “література”, припадають на початок 80-х
рр. (“Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”, “Доля чи воля?”). Ранні
неопубліковані твори Кобилянської (“Гортенза”, “Малюнок з народного життя на
Буковині”, “Видиво”, “Людина з народу” та ін.) сьогодні зберігають переважно
пізнавальне значення, відображаючи окремі сцени з життя містечкової
інтелігенції, людей з народу.

Німецька мова, як і німецька
культура, відіграли позитивну роль у житті й творчості Кобилянської. Вони, як
слушно зауважила Леся Українка, допомогли Кобилянській вийти в широкий світ
загальнолюдської культури. Але для утвердження Кобилянської як української
письменниці необхідно було глибоко знати не лише українську мову, а й надбання
української літератури. Цю істину вона все ясніше почала усвідомлювати і з
кінця 80-х років наполегливо вивчає культурну спадщину свого народу, виявляє
дедалі більший інтерес до його життя.

Тоді ж вона бере активну участь у
так званому феміністичному русі, який зачепив чимало наболілих питань, над
якими замислювалися представники передової інтелігенції. Ставши у 1894р. однією з ініціаторок
створення “Товариства руських жінок на Буковині”, Кобилянська обгрунтувала мету
цього руху в брошурі “Дещо про ідею жіночого руху”. Письменниця порушила
питання про тяжке становище жінки “середньої верстви”, активно виступила за
рівноправність жінки й чоловіка, за її право на гідне людини життя.

Ці думки виявилися в ранніх творах
письменниці. У деяких з них (“Гортенза”, “Вона вийшла заміж” та ін.),
змальовуючи духовний світ своїх героїнь, письменниця робить наголос на їх
пошуках особистого щастя. В “Людині”, а ще більше в “Царівні” особисте щастя
героїнь Кобилянської більшою чи меншою мірою вже пов'язується з соціальними
проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з
обставинами, що сковують розвиток її духовних сил.

Продовжуючи проблематику “Людини”,
повість “Царівна” (1895) свідчила про розширення світобачення письменниці,
поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу. Повість має
складну творчу історію. Писалась вона і доопрацьовувалась тривалий час (1888 —
1893), первісний текст її був німецький, пізніший — український. Надрукована
повість була в газеті “Буковина” (1895) і того ж року вийшла в Чернівцях
окремим виданням.

Торкнувшись морально-етичних проблем
життя інтелігенції у таких новелах, як “Аристократка” (1896), “Impromptu
phantasie”,
Кобилянська продовжує розробляти їх у наступних творах і створює три цілісних
образи жінок-інтелігенток в оповіданні “Valse
melancolique”
(1898). Згодом вона повертається до цієї теми в повістях “Ніоба” (1905), “Через
кладку”, “За ситуаціями” (1913).

Тема інтелігенції проходить через
усю творчість Кобилянськоі — від її ранніх оповідань та повістей до “Апостола черні”.

Зображення життя села, його
соціально-психологічних і морально-етичних проблем стало другою провідною
лінією творчості Кобилянської. “Щоденники” письменниці переконливо свідчать, що
в другій половині 80-х рр. вона вже замислюється над долею народу, пов'язуючи
проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. В новелі “Жебрачка”
(1895) письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобів до
існування, живе з милостині. У середині 90-х рр. письменниця поглиблює знання
життя селянства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями буковинських сіл,
зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість страшною
трагедією-братовбивством (“Земля”).

Глибоко правдиві картини з життя
села Кобилянська дала в новелах “Банк ру-стикальний”, “На полях”, “У св.
Івана”, “Час”, “Некультурна”.

Визначним досягненням української
літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій
літературі є повість Кобилянської “Земля”. “Факти, що спонукали мене написати
“Землю”, правдиві. Особи майже всі що до одної також із життя взяті. Я просто
фізично терпіла під з'явиськом тих фактів, і коли писала, ох, як хвилями
ридала!..” — згадує О. Кобилянська в автобіографічному нарисі “Про себе саму”.
Саме це дало підстави Франкові назвати “Землю” твором, який, крім художньої
цінності, “матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого
народу в час теперішнього тяжкого лихоліття”.

На початку 900-х рр., розробляючи
проблеми, накреслені в ранніх творах, письменниця прагне розширити сферу своїх
художніх пошуків, звертається до абстрактно-символічних тем і образів
(“Акорди”, “Хрест”, “Місяць” та ін.), пише ряд поезій в прозі, серед яких є
майстерні художні мініатюри. Кобилянська друкує окремі твори в модерністських
журналах “Світ”, “Українська хата”.

Реалістичні й романтичні тенденції
творчості Кобилянської своєрідно поєднуються в одному з її кращих творів —
повісті “В неділю рано зілля копала”, в основі якої — мотив романтичної
пісні-балади “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, що неодноразово
опрацьовувався українськими письменниками, зокрема М. Ста-рицьким у драмі під
однойменною назвою. Повість перекладена багатьма мовами, інсценізована, з
успіхом йде на сценах театрів нашої країни.

Творчість Кобилянської 20 — 30-х
рр., у період, коли Північна Буковина опинилася під владою боярської Румунії,
проходила в особливо складних і тяжких умовах. Українська мова й культура у
цьому краї жорстоко переслідувалися, проте й у таких умовах Кобилянська
налагоджує контакти з українською літературною молоддю прогресивного журналу
“Промінь” (1921 — 1923), з львівським місячником “Нові шляхи”, з харківським
видавництвом “Рух”, де протягом 1927 — 1929рр. вийшли її “Твори” в дев'яти
томах.

У творах Кобилянської періоду першої
світової війни та часів боярсько-румунської окупації Північної Буковини
з'явилися деякі нові мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни
(“Юда”, “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Назустріч долі” (1917),
“Зійшов з розуму” (1923) та ін.), що була однією з провідних у творчості В.
Стефаника, Марка Черемшини, О. Маковея, К. Гриневичевої та ін.

У деяких оповіданнях та новелах
післявоєнного періоду Кобилянська звернулася до відображення тих
морально-етичних проблем, що стали предметом художнього аналізу в багатьох її
творах, написаних у кінці XIX — на початку XX ст. Так, мотиви “Землі” знаходять своєрідне
продовження і певне поглиблення в соціально-побутовому оповіданні “Вовчиха”.

Творчість Кобилянської 20 — 30-х рр
підпадає під певний вплив символізму (“Сниться”, “Пресвятая богородице, помилуй нас!”). У романі
“Апостол черні” письменниця певною мірою ідеалізує буковинське духовенство,
наділяючи таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма громадянськими й
християнськими чеснотами.

Виступивши в середині 90-х рр. як
українська письменниця з оповіданнями й повістями з життя інтелігенції,
Кобилянська протягом майже півстоліття створила десятки оповідань, нарисів,
новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів, лишила значне
за обсягом листування. Велика частина її творів написана німецькою мовою. З них
лише деякі були надруковані в періодичних виданнях; у 1901р. вони вийшли окремою книжкою
під назвою “Kleinrussische Novellen”. Окрему ідейно-тематичну групу
становлять мемуарні та публіцистичні твори Кобилянської, написані в радянський
період її діяльності.

Обставинами життя і
творчістю Кобилянська глибоко вросла в буковинський грунт. Разом з тим вона
ніколи не замикалася у вузьких етнографічних рамках і охоплювала зором усю
Україну. Активна учасниця загальноукраїнського літературного процесу,
Кобилянська постійно спілкувалася з культурами інших народів, зокрема тих, які
жили в Австро-Угорській імперії. Завдяки новаторству, співзвучності
прогресивним тенденціям світової літератури проза Кобилянської в її вершинних
виявах викликала і викликає значний інтерес не лише в нашій країні, а й за її
межами. Кращі твори письменниці вийшли у перекладах багатьма мовами, зокрема
слов'янськими, відіграли й відіграють важливу роль у міжслов'янських
літературних контактах, піднімаючи міжнародний престиж українського художнього
слова.

Книги автора в бібліотеці: