Німа Юшідж

НІМА ЮШІДЖ (автонім. Алі Есфендярі — 1897, с. Юш, Іран - 06.01.1960) - перський поет.Німа Юшідж — найзначніша постать у літературному процесі Ірану XX ст. Він стоїть біля джерел розвитку всіх сучасних шкіл і течій перської поезії. Німа Юшідж — основоположник і творець нового напряму в іранській поезії. Він утвердив новий погляд на дійсність, увів нову систему зображальних засобів і нормативи вільного вірша.
Німа Юшідж (при народженні його назвали Алі) народився в с. Юш, що розташоване в гірській частині Мазендерану. До 12 років жив серед кочівників, а першим його вчителем був сільський мулла, котрий навчав його Корану та фамоті за листами сільських жителів. Основне виховання та освіту він здобув удома. Батько брав сина з собою в гори, де навчив його їзді верхи та стрільбі з лука. Вдома він займався з ним арифметикою та письмом. Матір читала синові класиків, прищеплюючи йому любов до поезії. У подальшому, коли Н. замешкав у Тегерані, він навчався спочатку в медресе, а потім у французькому колежі Сен Луї. Тут Німа Юшідж опанував європейські мови, багато читав по-французьки. Пізніше він зізнавався, що знайомство з французькою мовою відкрило перед ним новий світ. Перську літературу в колежі викладав відомий поет Незам Вафа, котрий розгледів у юнакові поетичний талант і став його першим наставником. У 1927 p. Німа Юшідж одружився з дочкою відомого журналіста, видавця сатиричного журналу «Суре Есрафіл» Мірзи Джахангір-хана. З 1931 до 1933 р. він викладав перську літературу в середній школі, з 1937 по 1940 р. співробітничав у журналі «Музика».
Перший значний твір Німа Юшіджа — романтична поема «Вицвіла історія» («Кессейерангпаріде», 1921), другий — поема «Легенда» («Афсане», 1922), яка зробила його знаменитим. Потім він написав поеми «В'язниця» («Махбас», 1923), «Сім'я солдата» («Ханевадейе сарбаз», 1926), знамениті вірші «О ніч!» («Ей шаб») і «Збирач колючок» («Харкан»).
З 2-ї пол. 20-х pp. для поета настав важкий період пошуків себе, сенсу життя, який тривав майже до кінця 30-х pp. Німа Юшідж багато мандрував, перебираючись із міста в місто. І лише у 1937 р. він осів у Тегерані як співробітник журналу «Музика», де вперше після тривалої перерви почав публікувати свої вірші та цикл статей. Вірші Німа Юшіджа межі ЗО—40-х pp. змінили уявлення іранців про поезію. У статтях він виклав своє осмислення естетичних і філософських проблем поезії та мистецтва в цілому, відштовхуючись від досвіду письменників і мислителів Заходу та Сходу. Ці його нотатки склали згодом книгу «Ціна почуттів» («Арзеше ехсасат», 1956) — своєрідний перший маніфест, у якому декларувалися погляди основоположника нового руху, зокрема, на перську поезію, на необхідність і способи її оновлення. Німа Юшідж виразив потребу часу у виході перської поезії на світову арену та залучення її до того розмаїття способів самовираження, яке існує в західноєвропейській поезії.
Як вважав Німа Юшідж, канонізована форма перської поезії виявилася гальмом для її подальшого розвитку і заважала сприйняттю й адаптації нових методів художнього самовираження. Творчість Н. Ю. тяжіє до модернізму. На формування особливостей світогляду митця безперечний вплив справила традиційна суфійська філософія, а також його захоплення французькою поезією XIX—XX ст. Звернення до модернізму допомогло Німа Юшіджі подолати традиційні канони.
Уже в початковий період творчості, у 20-х pp., Німа Юшідж наполегливо шукав новий стиль. Його твори цих років поєднують особливості різних художніх систем. «Вицвіла історія» — поема у формі меснаві — відтворює романтичну ситуацію та романтичний характер героя. Юнак приїжджає в місто і, мріючи бути корисним людям. зіштовхується з несправедливістю, нерозумінням і зневагою. Він вирішує піти від людей і усамітнитися в горах. Особливістю цієї поеми став поступовий перехід від символічного плану до реального: мотиви любовної туги, підступності коханої перемежовуються прямими, незавуальованими сентенціями, в яких висловлюється невдоволення соціальним життям. Мова поеми ідіоматична і наближена до розмовної. Наступна романтична поема — «Легенда» — викликала надзвичайно глибокий резонанс у літературних колах. Багато літературознавців Ірану вважають цей твір першою ластівкою «ше'ре ноу» («нова поезія»). Новаторською перш за все є форма: поема написана п'ятивіршем із різно-римованими чотирма рядками і п'ятим неримованим. «Легенда» — лірична поема про переживання закоханого поета — написана у формі діалогу між ліричним героєм і коханою Афсане. Філософічність за відсутності дидактики та глибокий ліризм надають поемі тієї новизни, яка вирізняє її з-поміж усього створеного раніше в перській літературі.
Образ закоханого поета має багато традиційних романтичних рис — страждання, невдоволеність і розчарування. Він намагається осмислити таємниці буття і сенс свого існування та призначення, який вбачає у невмирущості мистецтва:
Той, хто віддавна ходить у грубому одязіз шерсті.Творить безсмертні мелодії.Закоханий, усе своє життяВ невіданні ходячи в одязі легенди,Обманює самого себе.Найбільший вплив на світогляд і творчість поета у 40-х pp. справили сюрреалізм і екзистенціалізм. Із сюрреалістичних прийомів Німа Юшідж широко використовував фрагментарність тексту, ефект несподіваності, відчуженість образів, невідповідність форми твору його змісту. Важливо, що ці прийоми забезпечували найголовніше — плюралізм у змістовому тлумаченні. Цей плюралізм і став однією із найважливіших особливостей «ше'ре ноу» на противагу канонічному тлумаченню сюжету, теми, мотиву, образу.
З часом Німа Юшідж відійшов від формального використання сюрреалістичного письма, все більше схиляючись до філософії та естетики екзистенціалізму. У віршах 40-х pp. («Мій буджахль» — «Буджахле ман», «Повернення мандрівця» — «Базгардане тане саргаште», «Птах печалі» — «Морге гам», «Моє сяйво» — «Табнаке ман», «Крук» — «Гораб», «Місячна квітка» — «Голе махтаб» тощо) поет мовби намацує основні риси ставлення ліричного героя до дійсності, те коло переживань і життєвих ситуацій, у яких відображалися суперечності епохи.
Вірш «Птах печалі» — один із шедеврів «ше'ре ноу». У ньому найяскравіше втілилися деякі особливості образного ладу і творчого методу поета в цілому, пов'язані з подоланням традиційної поетичної умовності, зверненням до модерністської техніки та створенням «нового бачення». Основна ідея вірша — проблема «поет і дійсність», яку Німа Юшідж розглядає крізь призму внутрішнього світу свого ліричного героя:
На цій стіні печалі, наче стовп диму,Одвічно сидить птах із розпростертимикрилами.Іноді голова його здригається, наче в тактСумним думкам, що заполонили його.Його лапи обпечені,
Занурені в попіл.Він сміятись умів.Але тепер печаль — його сутність...Втілена печаль, він щомиті гірко зітхає.Вдивляється в морок моїх очей,Саме мене в темряві виглядає на шляху...
У сподіванні ранку розмовлятимемоодин з одним.Із золотавого пилу світанку витчемо коконинавколо власних тіл.Я — руками, він — своїм співомщо-небудь та й створимо.Сюжет вірша розвивається у двох планах — алегоричному і сповідально-особистісному. В останніх рядках — кульмінація і розв'язка; тут поєднуються обидві теми, відбувається накладання образів ліричного героя і птаха печалі: алегоричний план зливається з особистісним.
40-і pp. вирізняються різноплановістю творчого методу Німа Юшіджа: його модерністські пошуки в поезії врівноважуються романтичною і реалістичною тенденціями. У 2-й пол. 40-х pp. з'являються такі вірші, як, наприклад, «О люди!» («Ей адамха!»), «Кукуріку»(«Кукаліку»), де чітко прослідковується авторська думка, до мінімуму зведені алогізми й абсурдні образи. Із модерністських шкіл у цей період Німа Юшідж найбільше приваблював екзистенціалізм.
Вірш «Пері» («Перійян», 1941) демонструє розвиток романтизму в поезії Німа Юшіджа, який прослідковується протягом усього творчого шляху поета — починаючи з «Легенди» і закінчуючи «Манелі» (це останній значний твір поета, написаний на сюжет японської казки). Сюжет «Пері» ґрунтується на міфі. Образи пері романтично довершені. Вони уособлюють музу, натхнення, мрію; їхні душі непідвладні звабі зла:
Скарби цього світуНе ваблятьСамітниць: на морськім узбережжі вониСвою журливу мелодіюНе перестануть співати.Подальша розробка поетичних принципів Німа Юшіджа простежується у творчості цілої плеяди поетів, які прийшли в іранську літературу у 50-х pp. Кожен із них, перш ніж стати індивідуальністю, пройшов школу Німа Юшіджа, або школу «ше'ре ноу». Це визнають усі поети, оскільки іншого шляху в них не було.
За М. Ніколаєвською

Книги автора в бібліотеці: