Обіньє Теодор
ОБІНЬЄ, Теодор Аґріппа д' (Aubigne, Theodore Agrippa d' — 08.02.1552, Сентонж — 29.04.1630, Женева) - французький письменник.Обіньє народився у протестантській сім'ї, здобув освіту в Орлеані, Женеві та Ліоні. Уже семирічним він перекладав із грецької мови. Виходець із дворянської родини, Обіньє був переконаним гугенотом і чверть століття воював проти католиків у лавах гугенотських військ. Він зажив слави людини із сильним, цільним характером, непохитною принциповістю, безмежною відданістю своїм ідеалам. Обіньє відзначався широкою освіченістю: добре знав античність, а також латинську, грецьку, давньоєврейську, італійську, іспанську мови, був обізнаний з природничими науками, математикою, астрономією, багато часу й уваги приділяв літературній праці.
Найвидатніший твір Обіньє — сповнені величної пристрасті «Трагічні поеми» («LesTragiques»). Це цикл, до якого входить сім книг-поем: «Злигодні», «Монархи», «Золота палата», «Вогні», «Гострі леза», «Мста», «Суд». Письменник створював їх з 1577 по 1598 pp. Уперше у повному обсязі «Трагічні поеми» видав сам автор у 1616 р. У них широко зображені історичні події французької дійсності 2-ої пол. XVI ст. Обіньє створив правдиву картину злигоднів, які охопили країну в бурхливу добу кривавих релігійних воєн між католиками та кальвіністами. Поет з болем пише про стражденну Францію, про розруху в країні, спричинену як внутрішньою боротьбою, так і чужинцями-інтервентами:
Я бачив, як промчав був рейтар по містахІ селах Франції. Загарбав він жадливоУсе, а що не міг, — те він спалив гидливо.Ці зайди-хижаки, узявши край на час,Примарами руїн подивували нас,
Лишивши лиш золу й криваво-чорні плями.За ворогом ми йшли жахливими шляхами.Але оселі де? Огонь лиш замість них.Застиглий зір мерців і стогони живих.(Тут і далі пер. М. Терещенка)
Почуття скорботи викликають у поета злигодні народу, його бідність і безправність. Разючі інвективи спрямовані проти беззаконня влади:Привласнили собі ви право і скарби.А хто годує вас, той гине від журби!
Голодний землероб вмивається сльозами,І просить хліба той, що бився з ворогами.Не громадяни ви, а купка дикунів!Омана брехунів — закони королів,Безсилі для вельмож, жорстокі для голоти.
Чи скоро вас, кати, задушать заколоти?Гнівним звинуваченням пройняте зображення родин Валуа і Гюїзів, брудної, підступної та кривавої королівської політики. Справжніми чудовиськами постають Генріх III, Катерина Медічі, їхнє папське оточення. Значне місце у поемі О. займає викриття розбещеності королівського двору.
Виступи Обіньє проти інквізиції набирають характеру протесту проти релігійної нетерпимості загалом. Поет був гугенотом, але релігійний фанатизм йому чужий. У книзі «Мста» він змалював вражаючі картини Варфоломіївської ночі, засудив розгул фанатизму.
В останній книзі «Трагічних поем» показаний суд над феодально-католицькою реакцією. який чинять всі сили добра та справедливості.Будова поем своєрідна. У них немає єдиного логічного сюжету: сумні роздуми поета чергуються із сатиричними, сповненими ненависті виступами проти тиранів і катів, з картинами боротьби. Складним є образний світ поем. Поряд із реальними образами змальовані алегоричні постаті, використовуються біблійні міфи. Твір написаний у суворому тоні («...чи можна сміятися, коли ваш дім горить» — «Монархи»), сповнений героїчної патетики.
Обіньє є також автором політичних памфлетів, автобіографії «Його життя для його дітей» («Sa vie asesenfants», вид. 1729), «Всесвітньої історії» («Histoire universelle», 1600-1612; вид. 1616-1620), у якій є згадки про українських козаків : їхню мужню боротьбу проти турецько-татарської навали; роману «Пригоди барона Фенеста («Les aventures du baron de Faeneste», кн. 1—2 — 1617; кн. З — 1619; кн. 4 — 1630) — сатири на дворянство, у яких відчутний вплив Ф. Рабле.
Українською мовою окремі твори Обіньє переклали М. Терещенко і М. Москаленко. За М. Шаповаловой
Книги автора в бібліотеці: