Фуентес Карлос

ФУЕНТЕС, Карлос (Fuentes, Carlos — нар. 11.11.1928, Панама) — мексиканський письменник.Народився у м. Панама в сім'ї дипломата. Упродовж 1944-1950 pp. вчився в Мехіко і Женеві, потім працював у мексиканському столичному університеті, міністерстві іноземних справ, ООН, в 1975—1977 pp. був послом Мексики в Парижі, займався журналістикою, багато подорожував різними країнами світу. З літературними творами почав виступати з середини 50-х pp. У 1954 р. була видана перша збірка оповідань Фуентеса «Замасковані дні» («Los dias enmascarade»). У давньоацтекському календарі так називалися п'ять останніх днів року, короткий період непевності і бездіяльності, який пов'язував рік, що минав, із наступним. Перетин часу, момент рівноваги між минулим, яке вже втратило свій вплив, і майбутнім, яке ще не почалося, це, за Фуентесом, виразний символ мексиканської соціально-політичної дійсності. У новелах збірки письменник звертається до мексиканського фольклору, хоча провідною лінією його творчості він не стане. Сам Фуентес так сформулював дві основні теми, які стали магістральними у його подальших творчих пошуках: «Тема міста Мехіко — такого таємничого й у певному сенсі огидного, і тема соціальної дійсності країни... обидві теми подані у їхньому стосунку до реліктів давньої Мексики. Тут вже зустрічається те, що стало для мене головним напрямом в літературі — символічний реалізм».
На противагу видатній плеяді латиноамериканських романістів, котрі розробляли у своїй творчості принципи «магічного реалізму» і з котрими пов'язувалося майбутнє латиноамериканського роману, Фуентес, навпаки, заперечував позитивний вплив на сучасну культуру міфологічного елементу, який вважав «реліктом минулого» й активно експериментував із романним жанром у дусі поставангардистської поетики.
Уже перший роман Фуентеса «Край найпрозорішого повітря» («La region mas transparente», 1958), у якому письменник сміливо експериментує з технікою оповіді, здобув йому літературне ім'я. У романі відтворена широка панорама життя пореволюційної Мексики, змальовані найрізноманітніші суспільні прошарки — від найбідніших до найбагатших: шофери, робітники, повії, банкіри, збіднілі аристократи, буржуа та великосвітські пані. Докладніше змальований сучасний мексиканський інтелігент Родріґо Пола. Це людина, котра тривалий час сумнівається у правильності своїх рішень і вчинків і, зрештою, робить вибір на користь конформізму. Пола стає модним сценаристом, але, як і багато його сучасників, зраджує ідеали юності, ідеали мексиканської революції, героєм якої, як він гадає, був його батько, що, втім, також спростовується автором. Письменник підводить свого читача до думки, що мексиканська революція робилася руками не тих, хто прийшов до влади пізніше; героїзм мексиканських революціонерів — давно перекручене і перепродане поняття, яке з часом ще більше стає предметом фальшування та демагогії.
Два наступні романи Фуентеса поглиблюють соціально-критичну спрямованість його творчості і водночас ознаменовані деяким послабленням уваги до проблем художньої форми. У романі «Чиста совість» («Las buenas conciencias», 1959) письменник зобразив духовну еволюцію провінціала Хайме Себальоса: початкове виховання, релігійна криза, відмова від ілюзій юності. Після певних сумнівів — жити «по совісті» чи з «чистою, тобто приглушеною, совістю» — він обирає останній варіант. У центрі роману «Смерть Артеміо Круса» («La muerte de Artemio Cruz», 1962) — історія фінансового магната Артеміо Круса, котрий казково розбагатів після революції. На схилі літ, смертельно хворого, його мучать докори сумління, у пам'яті зринають численні зради, підлість, пристосовництво, цинічність, безпринципність, що прокладали йому шлях до багатства.
Ряд наступних визначних романів 60—70-х pp. були створені під гаслом «цілковитої автономії уяви», яке письменник обґрунтував у теоретичній праці «Новий іспано-американський роман» («La nueva novela hispanoamericana», 1969): ускладненість оповідної та композиційної структур, «мовна революція», жанрове новаторство тощо. У центрі першого із цього ряду романів «Зміна шкіри» («Cambio de piel», 1967) образ Мексики, країни, де шлях конкістадорів проклав шлях духовним пошукам сучасників Фуентеса. У романі «Священна зона» («Zona sagrada», 1968) інтерпретується класичний міф про Едіпа. Юнак Ґільєрмо змалку закоханий у свою матір Клавдію, видатну кіноакторку, і поступово цей комплекс стає основою його психічного розладу. У романі «Терра Ностра» (лат. «нова земля»; 1975) письменник переписує історичні події, змішує часові плани, розгортає ланцюг дивовижних метаморфоз, приводить своїх героїв від Іспанії часів Філіппа II до імперії ацтеків.
Повість «Зараз і сьогодні» (1975) присвячена темі молодіжних бунтів, які у 60—70-х pp. широкою хвилею прокотилися у країнах Заходу і, частково, Латинської Америки. В інтерпретованій у міфологічному дусі історії з'являються «бунтівні» персонажі, які втілюють найрізноманітніші сфери суспільного життя: селянин, ченець, студент, син багатія, дівчина. Зібравшись разом, вони майструють щось на кшталт ковчега (біблійний міф) і пливуть кудись в обітовану землю. Кожен із них викладає власну модель гаданого щасливого світу, який вони уявляють у найширших координатах — від ідеалів мексиканської революції до світу вільного сексу (без огляду на мораль і статі). Ілюзія загального єднання руйнується після того, як сина багатія знаходить і забирає батько, а всі інші герої повертаються до своїх буденних справ. У подальші роки Фуентес написав такі романи, як «Голова гідри» («La cabeza de la hidra», 1978), «Далека родина» («Una familia lejana», 1980), «Старий ґрінго» («El gringo viejo», 1984), «Христофор Ненароджений» («Cristobal nonato», 1988), «Компанія» («La Сатрапа», 1991) та ін. Його перу належать також збірки оповідань, п'єси, есе.
В. Назарець

Книги автора в бібліотеці: