Микола Митрофанович Стеценко народився 5 липня 1918 року в селі Куторжиха на Хорольщині в сім'ї селянина-бідняка. З дитячих років, проведених у селі, виніс майбутній письменник добре знання психології дитячої душі і багатство спостережень. У 1937-1941 роках він навчався на історичному факультеті Харківського університету, але війна перервала навчання — мусив іти на фронт. У 1941-1943 роках М. Стеценко як політпрацівник перебував у армії, пройшов Західний, Сталінградський та Донський фронти. Від жовтня 1943 року протягом кількох десятиліть займався пропагандистською та лекторською роботою, найдовше — у себе вдома, в Полтаві та на Полтавщині. Одночасно займався й журналістикою, постійно друкуючи свої статті, політико-економічні огляди, нариси, рецензії на різні видання (в тому числі й літературні твори) в газетах і журналах. Від журналістики прийшов у дитячу літературу.
Перше оповідання «Щасти тобі, Надійко» («У відрядженні») надрукувала газета «Зоря Полтавщини» в 1958 році (передруковане 1964 року в журналі «Прапор»). З того часу дитячі оповідання Миколи Стеценка стали з'являтися в журналах «Піонерія», «Барвінок», репертуарному збірнику «Хай завжди буде сонце» (1966), «12 місяців» (1965), а оповідання «Апельсинка» в 1969 році потрапило до шкільного «Букваря».
Перша збірка оповідань письменника вийшла в Полтаві в 1962 році під назвою «Бродяга». І хоч оцінка її була неоднозначна, але письменник сприйняв критику як урок для ще більш відповідальної праці над своїми творами. З другої книжки — вона називалася «Льончина зупинка» і вийшла в 1969 р.— починається рівний творчий шлях письменника, на якому він в 1970-х роках визначився як вправний творець дитячих книжок. Тоді ж, у 1969 році, оповідання М. Стеценка були перекладені російською мовою і видані в Москві під назвою «Федькины каникулы». Пізніше вийшли його книжки: «Планшетка» (1971), «Заяче озеро» (1972), «Про Ірину та морозиво» (1974), «Спалах серед ночі» (1978), «Заграва» (1979), «Гіркий апельсин» (1982, 1986), «Чи добре самому» (1986), «Фокус» (1988), «В дорозі» (1988).
Окремі твори перекладалися молдавською, болгарською, абхазькою та іншими мовами. З 1973 року Микола Стеценко — член Спілки письменників України. На жаль, тяжка хвороба, що прикувала письменника до ліжка і звузила світ до меж власної кімнати, позбавила його можливості активно працювати в літературі і навіть спостерігати за навколишнім життям.
Чимало зворушливих оповідань про дітей написав Микола Стеценко, вмістивши їх в десятки книжечок, що ними зачитувались школярі 1960-1980-х років. Головний зміст цих творів — це боротьба між добром і злом, показ складного світу, в який мають увійти діти.
Оповідання Миколи Стеценка захоплювали дітей і цікавими сюжетами, і правдивим зображенням стосунків між героями творів. Багато з них залишаються свіжими й цікавими для дітей нових поколінь.
Книги автора в бібліотеці: