Бержерак Сав'єн
БЕРЖЕРАК, Сав'єн Сірано де (Bergerac, Savien Cyrano de — 06.03.1619, Париж — 28.07.1655, Саннуа) — французький письменник.Народився у збіднілій дворянській сім'ї. Батько Бержерака був адвокатом. Майбутній письменник навчався у столичному колежі Бове, що входив до Паризького університету. У колежі він додав до свого справжнього прізвища Савіньєн «де Бержерак» і гасконська родина з цим прізвищем деякий час володіла маєтком його батька). Закінчивши навчання (1637), він мріяв прилучитися до великосвітського товариства, але натомість проводив час у тавернах у товаристві молодих поетів. Кілька разів юнак брав участь у дуелях. Будучи позбавленим фінансової підтримки батька, Бержерак вступив на військову службу, записавшись у королівську гвардію (1639-1641). Він був відважним солдатом (мав прізвисько «Демон хоробрості»), був кілька разів пораненим, однак незалежний характер і гострий язик перешкодили йому здобути прихильність начальства, тому й кар'єри він не зробив. Вийшовши у відставку і повернувшись у Париж, Бержерак знову зажив життям літературної богеми: намагався поліпшити свої справи карточного грою і здобув репутацію дуелянта, забіяки та скандаліста. Проте життя Бержерак водночас було сповнене заняттями філософією (він відвідував лекції філософа П. Гассенді), науками, напруженою літературною працею. У 1652 р. бідний, хворий і самотній поет знайшов собі заступника в особі герцога Д'Арпажона. Помер Бержерак у результаті нещасного випадку (з даху недобудованого будинку на нього впала балка) у віці 36 років.
Літературна спадщина Сірано невелика. За життя Бержерак майже не вдавалося опублікувати своїх творів. З-поміж тих, що вийшли друком, здебільшого були поезії (сонети, рондо, бурлески), які друкувалися у збірках інших поетів. Одним із перших значних творів Бержерака була комедія «Осміяний педант» («Lе Pedantjoue», 1646—1647), чи не перша французька «комедія звичаїв». У ній сатирично зображено тодішню французьку школу та її педагогів, зокрема під маскою «вченого дурня» з претензіями на вишукані салонні манери виведено директора колежу Бове — абата Гранже. Деякі сцени з цієї комедії запозичив для своїх «Витівок Скапена» Ж. Б. Мольєр. Бержераку-драматургу належить також класицистична трагедія на давньоримську тему «Смерть Агріппіни» («La Mortd'Agrippine», 1653). Головний герой п'єси — бунтівний полководець і «солдат-філософ» Сеян, котрий очолює заколот проти імператора Тіберія. Написана у час Фронди, трагедія яскраво відобразила деспотизм Тіберія, вона сповнена різких випадів проти церкви та духівництва («жерців»).
Наприкінці 40-х pp. XVII ст. Бержерак взяв активну участь у русі Фронди. Як і інші письменники-фрондери, він писав «мазаринади» — дошкульні віршовані памфлети проти кардинала Мазаріні. Серед них: «Прогорілий державний міністр», «Безкорисливий газетяр», «Сучасна Сивілла», «Вірний радник», «Скарги трьох станів королеві-регентці». Щоправда, у 1651 р. Бержерак змінив своє ставлення до Мазаріні, пояснюючи його дії інтересами держави («Лист проти фрондерів «). До мазаринад примикають «Листи» («Les lettres») — памфлети, у яких Бержерак піддав осуду та критиці політичних діячів, лікарів, педантів, духовних осіб і письменників. 1654 р. «Листи» разом із «Осміяним педантом «і «Смертю Агріппіни» увійшли у книгу Бержерака «Різні твори» («Les ouvres diverses»).
Посмертно, 1657 p., була видана головна книга Сірано — «Інший світ, або Держави та імперії Місяця» (« L'autre Monde ou les Etats et les Empires de la Lune», 1647—1650). Це — утопічний роман, роман-подорож, один з перших науково-фантастичних романів у літературі. Серед його основних літературних джерел були «Утопія» Т.Мора, «Місто Сонця» Т.Кампанелли і «Людина на Місяці» Ф.Годвіна. Соціально-політичний лад Місячної держави, відносини людей, їхні ідеали протилежні тим, що існують у Франції. Автор поєднує примхливу фантастику з науковими гіпотезами та відкриттями. Сатирично зображуючи мешканців Місяця, Бержерак критикує суспільні вади свого часу, засуджує війни, мріє про соціальну рівність людей.
У 1662 р. вийшло друком продовження «Держав Місяця» — незавершена книжка «Держави та імперії Сонця» («Les Etats et Empires du Soleil»). У ній Бержерак розповідає про земні біди та поневіряння, про ті жорстокі гоніння, яких він зазнав через свої передові погляди. З цієї країни невігласів, фанатиків, тюремників і шпигунів птахи несуть автора у фантастичні країни — держави Сонця: царство живих дерев, державу мудрих птахів, країну філософів.
Інтерес до постаті письменника відродився завдяки героїчній комедії Е. Ростана «Сірано де Бержерак» (1897), у якій образ Бержерака було романтизовано і навіть міфологізовано. Творчість Бержерака вплинула на подальший розвиток літератури: від «Мандрів Гуллівера» Д. Свіфта і «Мікромегаса» Вольтера до науково-фантастичного роману ХІХ-ХХст.
Є. Васильев
Книги автора в бібліотеці: