Брукс Ґвендолін

БРУКС, Ґвендолін (Brooks, Gwendolyn - 17.06.1917, Топека, Канзас — 03.12.2000, Чикаго) — американська поетеса.Невдовзі після народження Ґвендолін її батьки перегар їхали в Чикаго, де й минули Л^ дитячі та юнацькі роки майбутньої поетеси. У 1936 р. Брукс закінчила коледж і стала викладачем літератури. Деякий час вона вела поетичні семінари в коледжах Чикаго. З життям темношкірих мешканців цього міста пов'язана і її поетична творчість. Уже з перших поетичних збірок — «Вулиця у Бронзвіллі» («A Street in Bronzeville», 1945), «Споживачі бобів» («Thz Bean Eaters», 1960), «Вибрані вірші»(«Selected Poems», 1963) поетична творчість Брукс мала читацький успіх і прихильність літературної критики. Головна сфера її художнього інтересу — це побут Бронзвіллів, тісних вуличок у чорних негритянських гето великих індустріальних міст півночі США.
На відміну від багатьох американських негритянських поетів, котрі, залучившись до «білої культури», ігнорують своє походження і намагаються говорити мовою загальнолюдських тем та образів, поетичні витоки Брукс беруть початок у афроамериканській літературній традиції. Поетеса спирається на досвід, культуру, духовні запити чорношкірого населення американського суспільства. Водночас Брукс не намагається протиставити «чорну» культуру «білій», не закликає до помсти «білій Америці» тощо, для її поезії не характерні такі крайнощі. З іншого боку, поетеса не залишається і байдужим протоколістом життя своїх співвітчизників: як послідовник ідей Мартіна Лютера Кінга, вона різко засуджує прояви расизму у взаємовідносинах білих і чорних, критично зауважує нерівноцінність і постійну залежність чорношкірих від тих стандартів життя та культурних цінностей, які їм намагаються нав'язати білі. Поетеса, за висловом Б. Гіленсона, «уникає прямолінійних оцінок і віддає перевагу образам, які б самі говорили за себе, змальовуючи повсякденну реальність американського способу життя... в живих, конкретних, психологічно точних подробицях, інколи сумних, інколи забарвлених авторською іронією».
Вона пише про багаті квартали для білих, на які з подивом дивляться чорні бідняки («Беверлі-Хілз, Чикаго»); з посмішкою змальовує білих лібералів, друзів «кольорових», котрі потрапили у нетрі Бронзвілля («Шанувальники бідняків»); зображує важкі стосунки між темношкірою донькою та її світлошкірою матір'ю («Мати Джессі Мітчелл»); розповідає про лінчування чорного юнака, який вступив у зв'язок із білою жінкою «Балада про Перл Мей Лі»). Не уникає вона і загальнолюдських тем: самотності («Бездітна жінка») і гіркої долі людей похилого віку («Споживачі бобів»).» Я вважаю для себе справою честі показувати негрів не якимись екзотичними істотами, а людьми», — писала Брукс. У 1950 р. за поему «Енні Аллен»(«Annie Alien», 1949) поетеса була удостоєна престижної Пулітцерівської премії, що стало офіційним визнанням її поетичного таланту. У 1953 р. Брукс створила прозозий твір, роман «Мод Марта» («Maud Martha»), реалістичну оповідь про життя темношкірої дівчини з Чикаго. Роман «Мод Марта «був значною мірою автобіографічним.
Починаючи з кінця 60-х років і, особливо, після смерті М. Л. Кінга, у творчості поетеси загострилися соціально-критичні мотиви, іронія часто переходить в емоційно-пристрасну і гнівву сатиру. Зокрема це стосується поетичних збірок «У Мецці» («In the Mecca», 1968), «Заколот» («Riot», 1969), «Сімейні світлини» (1970), «Самотність» («Aloneness», 1971). «На долю поетів, яким судилося бути неграми, — писала Брукс, — випадає подвійне випробовування: вони повинні писати вірші і повинні пам'ятати, що вони негри». Якщо в ранній творчості Брукс вдавалася переважно до традиційних поетичних форм, різноманітного метричного матеріалу, опори на європейську традицію, то в подальші роки у її творчості все чіткіше окреслюється орієнтація на прийоми та поетичну техніку негритянської традиції з її музичністю та темпераментом. Після смерті знаменитого американського поета К. Сендберґа Брукс була пошанована званням лауреата штату Іллінойс. Як і раніше, вона продовжувала займатися викладацькою роботою, в 1982 р. відвідала Київ, де грала участь у зустрічі радянсько-американських письменників.
В. Назарець

Книги автора в бібліотеці: