Даррелл Джералд

ДАРРЕЛЛ, Джералд Малколм (Durrell, Gerald Malkolm — 07.01.1925, Джамшедпур, Індія - 30.01.1995, Сент Хелер, Джерсі) — англійський письменник-анімаліст.Даррелл за професією — зоолог-звіролов. Хоча він не здобув систематичної освіти, але завдяки самостійним заняттям і всепоглинаючій любові до всього живого йому вдалося зробити чимало для збереження тваринного світу.
Даррелл народився в Індії, де його батько працював інженером. Сім'я безперервно переїжджала з місця на місце, і, як пізніше згадував сам Даррелл, яскрава і незвичайна індійська природа була найсильнішим дитячим спогадом. Його першим словом було слово «зоопарк».
Після смерті Семюела Даррелла у 1928 р. його сім'я перебралася в Англію, а згодом в 1933 р. у Грецію, на острів Корфу.Протягом шести років життя Даррелла проминало безхмарно щасливо на лоні дивовижної грецької природи. Спостерігаючи за флорою і фауною острова, він отримав початкові знання із зоології та ботаніки. Його брат, відомий англійський письменник Лоуренс Даррелл, склав жартівливу хронологію розвитку Даррелла:
1931 p. — дитина ненормальна, всі її кишені наповнені слимаками.1935 р. — дитина розумово неповноцінна — носить скорпіонів у сірникових коробках.1939 р. — дитина збожеволіла — пішла працювати в зоомагазин.
1945 р. — цей чоловік божевільний — він у джунглях, де аж кишать змії.1958 р. — цей шаленець хоче створити власний зоопарк!Справді, одержимий ідеєю збереження рідкісних і зникаючих видів тварин, ладний віддати всі свої статки і всі свої сили задля цього, Даррелл справляв на початку своєї роботи дивне враження.
Але роки, проведені на грецькому острові Корфу, дали йому те, чого немає в більшості людей, — внутрішнє розкріпачення, духовну свободу і подиву гідну цілеспрямованість. Книга «Моя сім'я та інші звірі «написана дотепно, містить чимало тонких спостережень за грецькою природою і може справедливо вважатися однією з найпопулярніших книжок про природу. У ній Даррелл розповідає про знайомство з Теодором Стефанідесом (1896—1983), котрий певний час був домашнім учителем хлопчика. Стефанідес став не лише другом Даррелла на довгі роки, а й справжнім учителем. Він був цікавою людиною, дотепним співрозмовником, видатним ученим і багато в чому слугував Дарреллу прикладом для наслідування. Згодом Даррелл з вдячністю згадував роки життя на острові серед чудової природи, рідних і друзів.
У 1939 р. у зв'язку з Першою світовою війною Даррелл подався в Англію, де влаштувався спочатку в зоомагазин, а згодом у зоопарк Віпснейд працівником з догляду за тваринами. У 1947 р. він очолив експедицію в Камерун, повторив її через рік, а в 1948 р. — у Гвіану. Ці експедиції були не надто успішними, і після цього він замешкав у невеличкому містечку Бормуті, де проживала його сім'я. Приблизно в цей самий час він оженився, і перед молодим подружжям постала серйозна фінансова проблема. Ось тоді брат Даррелла Лоуренс і порадив Дарреллу написати книгу про свої експедиції. Даррелл скептично поставився до цієї пропозиції, оскільки ніколи не мав схильності до творчості. Але попри те через певний час він написав своє перше оповідання «Полювання на волохату жабу». Він відіслав оповідання на радіо й отримав після цього запрошення на Бі-Бі-Сі, щоб прочитати оповідання на радіо.
Дещо приголомшений, Даррелл взявся писати книжку про свою першу подорож у Камерун «Переповнений ковчег». Книжка була написана за досить короткий час — усього за один місяць — і вийшла друком у 1953 p., одразу ж здобувши прихильність в читачів і критики. Перших не могла не полонити невигадливість стилю, тонкий гумор і захопливий сюжет; останні ж відзначили неабияке літературне обдарування і професіоналізм письменника.
Потім Даррелл написав «Три квитки в Едвенчер» («Three Singles to Adventure», 1954). На отриманий за першу книжку гонорар він здійснив експедицію в Парагвай. Вона була невдалою — через революцію в Парагваї він змушений випустити майже всіх на превелику силу зібраних тварин і поспішно покинути країну. Це був досить важкий період у житті Даррелла, оскільки він постійно шукав замовників — власників зоопарків, щоб відловити для них тварин. Певний час він провів у Греції, і тоді ожили спогади дитинства. Повернувшись в Англію, Даррелл написав книгу «Моя сім'я та інші звірі» («My Family and Other Ariimals», 1956). Ця, мабуть, найпопулярніша книжка письменника перевидавалась в Англії більше тридцяти разів.
У 1958 р. на телебаченні вийшов 4-серійний фільм «У Бафут за яловичиною». Цього ж року за порадою відомого видавця Р. Харт-Девіса він орендував маєток на острові Джерсі. Даррелл отримав позику в банку на суму 10000 фунтів. Щоправда, для того, щоб повернути позику, Дарреллу знадобилися роки літературної праці.
14 березня 1959 р. — день створення знаменитого Джерсійського зоопарку, де згодом було зібрано багато видів зникаючих тварин. Для Даррелла перші роки існування зоопарку були надзвичайно важкими. 6 липня 1963 р. був організований Джерсійський трест збереження рідкісних тварин як юридичний власник зоопарку, а Даррелл став директором цього тресту.
Трест був і залишається дуже відомою організацією, що об'єднує справжніх безкорисливих любителів тварин. Він здобув всесвітнє визнання, там регулярно проходять конференції з проблем рідкісних і зникаючих видів тварин. Такою популярністю трест зобов'язаний багато в чому літературному талантові Даррелла.
Одна за одною виходили його книги. Він написав близько тридцяти книжок, поміж яких — чудовий довідник з біології «Натураліст-любитель» («The Amateur Naturalist», 1982).Найцікавіше, що Даррелл дуже іронічно ставився до своєї літературної творчості, кажучи, що писати не любить, що він особисто ніколи до цього б не додумався, що робить це лише задля заробітку. Попри те, він визнавав, що кожна книга, написана про тварин, змушує людей по-іншому до них ставитися і теж слугує засобом захисту і збереження тваринного світу.
Окрім літературної діяльності, Даррелл займався і зйомкою фільмів, яких він створив біля сорока.В останні роки Даррелл разом із сім'єю мешкав у власному французькому маєтку «Ма Мішель», уже не так часто відвідуючи Джерсі. Помер письменник-натураліст у віці 70 років після невдалої операції на печінці.
Н. ВолковаоМ _b c у» (В. Столбов). «Великим спокусником» назвав його іспанський поет А. Мачадо, «приборкувачем слів» і «божественним індійцем» — величав іспанський філософ X. Ортега-і-Гассет.
Українською мовою окремі вірші Даріо переклали Л. Первомайський, Д. Павличко, М. Литвинець, О. Мокровольський, Г. Кочур. Б. Щавурський

Книги автора в бібліотеці: