Лесаж Ален

ЛЕСАЖ, Ален Рене (Lesage, Alain-Rene - 08.05.1668, Сарзо — 17.11.1747, Булонь-сюр-Мер) — французький письменник.Народився у Сарзо у Нижній Бретані (тепер деп. Мор-біан) в сім'ї нотаріуса. Батьки Лесажа рано вмерли, й опікуни віддали хлопчика в єзуїтський колеж. Після його закінчення він у 1692 р. поїхав у Париж, вступив у Паризький університет, вивчав там філософію і право. Закінчивши університет, деякий час займався адвокатурою. Згодом звернувся до літературної роботи і став письменником-професіоналом. Усе своє життя Лесаж бідував, проте ніколи не шукав покровителів-меценатів; вів скромний спосіб життя у сімейному колі, не гнався за пенсіями чи нагородами, але упродовж усього життя зберігав шляхетну незалежність характеру.
Творчий шлях Лесаж розпочався з перекладів. Першою його публікацією був вільний переклад 42 листів давньогрецького письменника Арістенета, котрий жив у IV ст. до н.е. («Lettres galantes d'Aristenete», 1695). Переклади та вільні обробки п'єс іспанських драматургів Л. де Веґи, П. де Кальдерона, Рохаса Соррільї увійшли до збірки Лесажа «Іспанський театр» («Theatre espagnol», 1700). Перейшовши до оригінальної творчості, Лесаж продовжував використовувати іспанську тематику, тепер уже лише як умовну оболонку для вільного показу французької дійсності.
Першою оригінальною п'єсою Лесажа є одноактна комедія «Кріспен, суперник свого господаря» («Crispin, rival de son maftre», 1707), що була вільним переспівом іспанської п'єси Д. Уртадо де Мендоси. Л. використав традиційний театральний образ спритного та розумного слуги (П. Скаррон, Ж.Б. Мольєр), але змінив стару сюжетну схему: в його комедії слуга краде і бреше, щоби самому «вийти в люди». Кріспен стає суперником зубожілого дворянина Валера, намагаючись відбити його заможну наречену — міщанку Анжеліку. Вся його енергія спрямована лише на те, щоб будь-яким шляхом розбагатіти. Лесаж проявив себе у «Кріспені» майстром жвавого та дотепного діалогу, спадкоємцем мольєрівської комедійної традиції. П'єса була поставлена у привілейованому паризькому театрі «Комелі Франсез».
Найвизначнішою драмою Лесажа є сатирична комедія «Тюркаре» («Turcaret», 1709). У ній висміяні паразитизм знаті і грабіжництво буржуазії, а також виведено образ всесильного відкупника-фінансиста, що став популярним у французькому театрі XVIII ст. (Данкур, П.К. де Маріво, Вольтер). Колишній лакей, спритний Тюркаре, став мільйонером, обманюючи, шахруючи, розоряючи інших. У комедії показано, як він сам стає жертвою: його коханка баронеса обкрадає Тюркаре, котру своєю чергою, обманює та грабує її коханець — кавалер. Плином тогочасного життя захоплюється слуга Фронтен: «Ми общипуємо спокусницю, спокусниця розоряє ділка, ділок грабує інших». Саме Фронтен, ще більш спритний і обачливий, ніж грубий і легковірний Тюркаре, іде на зміну тодішнім господарям життя: «Тепер царство Тюркаре скінчено і починається наше!» Навколо п'єси ще до її постановки розгорнулася боротьба. Відкупники, банкіри, купці, боячись суспільної думки, пропонували Лесажу 100 тисяч франків, але він відмовився від постановки. П'єса була поставлена у «Комеді Франсез», актори якого відмовлялися грати «Тюркаре» (театр був залежний від заможних відкупників), за дозволом дофіна.
Після полеміки навколо «Тюркаре» обурений Лесаж відмовився співпрацювати з «Комеді Франсез». Він перейшов у Ярмарковий театр, для якого упродовж 1712—1735 рр. написав понад 100 комедій, водевілів, пародій, комічних опер. Використовуючи комічні маски народного театру (Арлекін, Лікар, Панталоне) та казково-фантастичний матеріал (арабські казки «1001 ночі»), Лесаж вводить соціальні та сатиричні мотиви, пропагує просвітницькі ідеї. У них широко використовувалися пантоміма, музика, співи, танці. Лесаж ретельно підбирав мелодії до куплетів своїх комедій, вірші в них були органічно пов'язані з музикою (за вимогою Лесажа, у Ярмарковому театрі почали працювати композитори). Деякі п'єси Лесаж написав разом із іншими драматургами. Лесаж видав 10 томів своїх найкращих комічних опер («Ярмарковий театр, або Комічна опера» — «Le theatre de la Foire, ou l'Opera comique», 1721-1737).
Паралельно з драматичними творами Лесаж звертався до прози. У 1707 р. він видав свій перший роман «Кульгавий бic» («Le Diable boiteux»), що «виріс» із перекладу однойменного іспанського крутійського роману Л. Велеса де Гевари («Е1 diablo cojuelo», 1641). З роману Гевари Лесаж запозичив зав'язку сюжету і композицію: студент Клеофас потрапляє в лабораторію астролога, в якій знаходить в одній із численних склянок замкненого біса Асмодея, що просить Клеофаса випустити його звідти, обіцяючи за це «показати йому все, що робиться у світі». Клеофас звільняє Асмодея, і, той знявши дахи з будинків, показує йому справжнє життя Мадрида у всій його потворній наготі. Цей фантастичний прийом дозволив Лесажу зобразити під виглядом іспанської дійсності тогочасні французькі звичаї та низку реальних типів. У живих епізодах роману постають персонажі різних соціальних прошарків і професій. Але всі вони — судді та ченці, банкіри та лікарі — користолюбні, марнолюбні, лицемірні.
У «Кульгавому бісі» показано безроздільну владу грошей у сучасному суспільстві. З їдкою іронією Лесаж малює продажних суддів, котрі вирішують справи на користь того, хто більше дасть; корисливих лікарів, які роблять з людських страждань джерело власного збагачення; розпусних і жадібних ченців. Чимало уваги приділено також місцю письменника в суспільстві. Лесаж змальовує злиденних поетів, котрі живуть на горищах і змушені «писати свої поеми на стінах за браком паперу». Лесаж показує також, як золото руйнує всі родинні і сімейні зв'язки, зводячи їх до суто грошових відносин, як гроші розбещують людей. Містив роман і злободенні натяки, і портрети сучасників. Він мав шалений успіх. Протягом року «Кульгавий біс» витримав два видання, причому примірники читачі купували у ще не зброшурованому вигляді; через останній примірник першого видання між двома претендентами на нього відбулася дуель.
Широку панораму суспільного життя Лесаж. намалював у своєму наступному романі «Історія Жіль Бласа із Сантільяни»(«Histoire de Gil Bias de Santillane», 1715-1735). Він є результатом двадцятилітньої роботи письменника: перші дві частини вийшли друком у 1715 p., третя — в 1724, четверта — в 1735 р. Твір близький до іспанського крутійського роману, і хоча дія його знову відбувається в Іспанії, авторові вдалося створити картину саме французької дійсності. Герой-оповідач Жіль Блас — син незаможного конюха з Ов'єдо. Він був чесним і простодушним, довірливим юнаком, проте невдовзі пересвідчився, що в суспільстві не цінують порядних людей, якщо в них немає багатства. Ставши жертвою авантюристів і лиходіїв, Жіль Блас змушений служити різним господарям (лікар-шахрай Санградо, марнославний єпископ Гренадський, скупий граф Ґалліано та ін.), проходячи своєрідну школу життя. У третій частині роману він стає фаворитом і секретарем першого міністра, герцога Лерми (під його іменем приховується абат Дюбуа, правитель Франції доби Регентства). Цей період вивищення героя стає часом його найбільшого морального падіння. Він забуває своїх батьків, пориває з друзями дитинства й уподібнюється Лермі у своїй пристрасті до наживи. Зрештою, Жіль Блас одружується з дочкою свого фермера Антонії і, відмовившись від огидного йому крутійства, починає чесно жити у своєму маленькому маєтку. У четвертій частині Жіль Блас овдовів, знову став фаворитом і соратником тепер уже чесного міністра Олівареса (його прототипом був кардинал Флері, котрий змінив Дюбуа), який піклується про благо народу та держави. Після падіння і смерті Олівареса герой знову замешкує у своєму маєтку і, обзавівшись новою сім'єю, повертається до спокійного і чесного життя. «Я веду блаженне існування, оточений людьми, дуже близькими моєму серцю», — завершує він свою розповідь. Роман мав величезний успіх у читачів і дуже вплинув на ряд письменників Англії (Г. Філдінґ, Т.Дж. Смоллет), Франції (Маріво) та ін. країн.
У 1732 р. з'явився ще один роман Лесажа — «Пригоди Роберта Шевальє, на прізвисько Бошен, капітана флібустьєрів у Новій Франції» («Les Aventures de M. Robert Chevalier, dit de Beauchene, capitaine de flibustiers dans la Nouvelle France», 1732). В основу роману було покладено щоденник канадського пірата Бошена, котрий грабував англійські торгові судна, а потім залишив цей промисел і приїхав доживати свої дні у Франції. Роман незакінчений, оскільки щоденник не був доведений до кінця. У «Пригодах Роберта Бошена» змальовано різні пригоди цього пірата на суші і в морі, його грабежі, веселі витівки, перебування у в'язниці та в американських містах. Лесаж подає у своєму романі дуже точний опис американського життя з усією його специфікою, аж до тубільних назв окремих предметів і навіть цілих фраз, узятих з мови ірокезів і негрів. Твір є першим зразком морського роману в літературі Франції.
Лесаж займався перекладами і вільною обробкою різних іспанських романів. Він переклав знаменитий крутійський роман «Історія Гусмана з Альфараче» М. Алемана (1732), скомпілював з іспанських джерел роман «Есіпебанільйо Ґонсалес» («Estebanille Gonzales», 1734) і написав крутійський роман «Саламанкський бакалавр» («Le Bachelier de Salamanque», 1736). Лесаж також належать переспів відомої поеми М. Боярдо «Закоханий Роланд» («Nouvelle traduction de Roland d'Amoureux», 1717), повість «День Парок» («ha. Journee des Parques», 1734), цикл листів «Знайдена валіза» («La Valise trouvee», 1740) і збірка спогадів «Потішна суміш» («Le Melange amusant», 1743).
Помер Лесаж 17 листопада 1747 р. в м. Булонь-сюр-Мер (тепер деп. Па-де-Кале). Є. Васильев

Книги автора в бібліотеці: