Левертов Деніза

ЛЕВЕРТОВ, Деніза (Levertov, Denise - 24.10.1923, Ільфорд, Англія — 20.02. 1997, Сіетл, Вашингтон) — американська поетеса.Левертов народилася в Англії. Її батько, Поль Левертов, — російський єврей з хасидським минулим — став в Англії священиком англіканської церкви. Мати — уроджена валлійка, була натурою поетичною. Дівчинка виховувалась удома, отримавши відмінну освіту. Дух родини був громадянсько орієнтованим, антифашистським: батько протестував проти окупації Абіссинії Італією, а також проти того, що Великобританія не підтримала республіканців в Іспанії. Мати підтримувала ідею і процес створення Ліги Націй. І вся родина надавала допомогу втікачам з фашистської Німеччини й Австрії. То ж коли під час Другої світової війни Левертов пішла працювати медичною сестрою в госпіталь, її вчинок був цілком у родинних традиціях.
Вийшовши заміж за американського письменника Мітчела Ґудмена, вона мандрувала разом із чоловіком Європою, водночас глибоко цікавилася американською літературою. Згодом подружжя оселилось у США, де Левертов успішно викладала в різних американських коледжах. Її творчий доробок складають поетичні збірки і «Тут і тепер» — «Here and Now», 1956; «Суходолом до островів» — «Overland to the Islands», 1958; «Сходи Якова» — «The Jacob's Ladder», 1961; «Танок смутку» — «The Sorrow Dance», 1967; «Вижити» — «To Stay Alive», 1971; «Відбитки» — «Footprints», 1972 та ін.) та книжок есе («Поет у світі» — «The Poet in the World», 1973; «Засвіти в печері» — «Light Up the Cave», 1981; «Нові та вибрані есе» — «New end Selected Essays», 1992). Теми її поезій — природа, материнство, містика, негаразди, загроза самознищення людства. Мотиви політичні для неї так само природні, як і роздуми про долю і призначення митця. Адже поезія покликана зробити зримим і відчиним те, що живе в нас неосягненним, доки не висловлено іншим — митцем. Попри її зацікавлення, заангажованість політичним життям вірші про судовий процес над фашистським функціонером Ейхманом — «Кришталева ніч», про Другу світову війну — «Мертві», про війну у В'єтнамі), найбільша цінність її поезії — у відкритості до всього світу, вмінні перейнятися болями, світосприйманням, перевтіленням в іншого, а відтак — уявлення про функцію поезії руйнувати бар'єри між людьми, з'єднувати людей.
Вірити, як митець, у натхнення або інтуїцію, знати, що Уява — не міра потрібної майстерності або знання, або блискучого спричинювання буде визначальною, а життя, відкрите до трансцендентного, до numinous. Зрозуміло, що не кожен митець визнає цей факт, проте всі в креативному акті долучаються до таїни», — висновує поетеса. «Таємниця життя» об'єднує митця з читачем, робить єдиним їхній поетичний світ:
Дві дівчини знайшлитаємницю життяв одномуз рядків поетичних.Я таємниці не знала,хоч сама написалацей рядок...Та я люблю їхза те, що вони відкрили
те, чого не могла я відкрити.Але найбільше я люблю їхза бажання знайтитаємницю,за вірув її існування.(«Таємниця» , пер. М.Загребельної).Існування Левертов у просторі культури таке ж природне, як і в реаліях дійсності. У неї є вірші про Б. Пастернака й А. Чехова, не раз вона підкреслює той великий вплив, який мали на неї П. Валері і P.M. Рільке. Та найбільше — В.К. Вільямс. «В.К. Вільямс, — писала авторка, — справив найсильніший вплив на мою поезію, і оскільки на той час я намагалася спрямувати свої поетичні зусилля на освоєння грубої речовини буденності, чого я в 40-х pp. (тобто на початку поетичного шляху. — Т.Д.) не робила, то я сприймала у Вільямса не глибинну міфічну стихію, яку ми знаходимо (переважно, але не тільки) в «Патерсоні», а скоріше його спостережливість щодо матеріального світу і гострий слух щодо розмовної мови, котрі характерні для його ранніх і більш коротких віршів».
Українською мовою окремі твори Левертов переклали М. Загребельна та В. Кикоть. За Т. Денисовою

Книги автора в бібліотеці: