Роберт Лоуелл

ЛОУЕЛЛ, Роберт Трейл Спенс (Lowell, Robert Traill Spence — 01.03.1917, Бостон — 12.09.1977, Нью-Йорк) - американський поет.Лоуелл походив із шанованої новоанглійської родини, яка дала американській літературі двох відомих поетів — Дж. Р. Лоуелла, одну з чільних постатей XIX ст., та імажистку Е. Лоуелл. Проте не їх, а Н. Готорна і Г. Мелвілла Лоуелл вважав близькими собі. Лоуелл, згідно з родинною традицією, навчався два роки у Гарварді, а завершив свою освіту у 1940 р. у Кенйон-коледжі (Огайо), заприятелював із Дж. К. Рейсом, А.Тейтом та ін. «втікачами». Після Кейтон-ко-леджу продовжив освіту в університеті в Луїзіані під орудою К. Брукса і Р. П. Воррена, що зміцнило його зацікавленість поезією складною, метафоричною. Минуле родини та її колоритні постаті відчутно сповнили його поезію історичними алюзіями. У спогадах про дитинство («Ан-тивоєнний Бостон», 1957) Лоуелл порівняв себе з Генрі Адамсом, представником іншої славетної родини. У 1940 р. Лоуелл, предками якого були протестанти, перейшов у романський католицизм. В одному зі своїх пізніших інтерв'ю поет пояснював: «Я народився віруючим новоанглійським протестантом. Між ревним атеїстом-кальвіністом і віруючим католиком — тонка межа».
За родинною традицією, Лоуелл під час Другої світової війни пішов служити на флот, але відмовився виконувати накази, за якими треба було знищувати мирне населення, про що написав у листі до президента Ф. Д. Рузвельта. Через відмову від військової служби Лоуелла заарештували і засудили до року ув'язнення. У в'язниці він провів п'ять місяців, а решта часу прослужив санітаром у госпіталі.
Перша поетична збірка «Країна невідповідностей» («Land of Unlikeness», 1944) була видрукувана приватно та сповнена песимістичних мотивів і складної метафорики. Друга збірка «Замок лорда Вірі» («Lord Weary's Castle», 1946) близька за своєю тональністю до першої, але вірші були суголосними духові часу й отримали почесну Пулітцерівську премію. У збірку ввійшли дві найкращі лоуеллівські поеми — «Містер Едвардс і павук» та «Квакерське кладовище в Нантакеті». Перша цитує Дж. Едвардса, одного з батьків-пуритан, зокрема його проповідь «Грішники в руках сердитого Бога». Друга присвячена кузену, котрий був моряком під час Другої світової війни; в ній відчувається вплив Дж. Мільтона, Г. Мелвілла, Т. С Еліота.
У ці роки Лоуелл зазнав першого нервового зриву, вийти з якого йому допомогли друзі-поети, найбільше — В. К. Вільямс. З часом еволюціонувала і творча манера Лоуелла, набувши тих рис, які зробили автора одним із провідних майстрів сучасності. Відбулося тісне поєднання загальнозначимого історичного матеріалу з інтроспективністю вірша. Зміни відчуваються у збірці «Млини Кавано» («The Mills of the Kavanaughs», 1951), де переважає форма внутрішнього монологу, ще більше — у «Студіях життя» («Life Studies», 1959), яку багато критиків оцінили як найкращу в його поетичному доробку. Тут народився новий стиль поета, який ознаменував перші кроки «сповідальної поезії». Формою передачі став вільний вірш, а акценти під впливом В. К. Вільямса переносяться із внутрішнього на об'єктивний світ.
Наступна поема (і збірка) «Полеглим за Союз» («For the Union Dead», 1964) продовжує розробляти знахідки попередньої. У ці роки активізувалося громадське життя Лоуелла, котрий активно виступав проти війни у В'єтнамі. Поет відмовився взяти участь у фестивалі мистецтв, організованому Білим домом, був учасником походів на Пентагон. Це життя відобразилося в «Записниках 1967-1968рр.» («Notebook 1967-1968», 1969). Тут і в наступних книжках ( «Історія» — «History», 1973, «День за днем» — «Day by Day», 1977) поет застосовує форму неримованого сонета як синтез зображальних можливостей верлібру і поетики нормованого вірша, що забезпечує поєднання сповідальної лірики з історичною хронікою, насичуючи епіку лірикою. В останніх збірках поета мотиви непереборної самотності посилюються, стають домінуючими.
Лоуелл-поет широко використовував літературні алюзії, цитати, традиції. Багато займався перекладом — і то не буквальним, а творчим. Невипадково збірка перекладів з Гомера, С. Малларме, Ш. Бодлера, Ф. Війона, P. М. Рільке, Б. Пастернака, А. Вознесенського має назву «Наслідування» («Imitations», 1961).
Українською мовою окремі вірші Лоуелла переклав В. Коротич і Б. Бойчук. За Т. Денисовою

Книги автора в бібліотеці: