Акройд Пітер

АКРОЙД (Екройд), Пітер (Ackroyd, Peter – нар. 05.10.1949, Лондон) — англійський письменник, літературознавець.Акройд — лауреат кількох літературних премій (премія Вігбреда, приз С. Моема, Гонкурівська премія тощо). Акройд народився у Лондоні. Освіту здобув у Клейр-коледжі (Кембридж). Упродовж 1971-1973 pp., отримавши грант, навчався в Єльському університеті (США). В Америці познайомився з представниками т.зв. «нью-йоркської» поетичної школи — Джоном Ешбері та Кеннетом Кохом. Наприкінці свого перебування в США Акройд написав полемічне есе «Нотатки про нову культуру» («Notes for a New Culture», вид. 1976), присвячене англійському та європейському модернізму.
Після повернення в Лондон Акройд працював у редакції тижневика «Глядач» («Spectator»). Невдовзі з'явилася перша книжка Акройда — поетична збірка «Лондонський скнара» («London Lickpenny», 1973). Пізніше він опублікував ще дві невеличкі збірки поезій: «Сільське життя» («Country Life», 1978) та «Розваги Перлі» («The Diversions of Purley», 1987). Його експериментальна лірика близька до американського поетичного авангарду.
Акройд є одним із найвизначніших представників сучасного англійського постмодерністського роману. Його перу належать такі прозові твори, як «Велика Лондонська пожежа» («The Great Fire of London», 1.982), «Заповіт Оскара Вайльда» («The Last Testament of Oscar Wilde», 1983), «Xoксмур» («Hawksmoor», 1985), «Чаттертон» («Chatterton», 1987), «Перше світло» («First Light», 1989), «Англійська музика» («English Music», 1992), «Процес Елізабет Kpi» («The Trial of Elizabeth Cree: A Novel of the Linehouse», 1995), «Мільтон в Америці» («Milton in America», 1997), «Повість про Платона» («The Plato Papers», 1999). У цих романах химерно поєднуються різні епохи (XIX і XX ст. у «Великій Лондонській пожежі», XVTII і XX ст. у «Хоксмурі»), жанри і стилі (у «Першому світлі «наявні елементи комічної пасторалі, готичних жахів, антивоєнної сатири та наукової фантастики), правда та вигадка («альтернативна» біографія великого англійського поета XVII ст. в романі «Мільтон в Америці». Мільтон зображений не як автор поеми «Втрачений рай», а як напівбожевільний релігійний фанатик і садист в Америці).
Акройд полюбляє звертатися до життєписів англійських письменників попередніх епох, як, приміром, у романах «Чаттертон»і «Заповіт Оскара Вайлъда». Роман «Чаттертон» присвячений геніальному поету-передромантику Томасу Чаттертону, який прожив лише 17 років. У цьому творі Акройд зображує цю культову постать доби романтизму, цього невизнаного за життя генія, демонструючи при цьому (у дусі естетики постмодерну), як поет зникає у власних текстах, котрі тим самим відроджують його. «Заповіт Оскара Вайлъда «має форму вигаданого щоденника Вайльда, що охоплює останні місяці життя автора «Портрета Доріана Грея» — з серпня по листопад 1900 року.
Акройд поєднує справжні цитати Вайльда і власні стилізації вайльдівських афоризмів, парадоксів, висловлювань.Постмодерністські романи Акройда наскрізь інтертекстуальні, вони постійно відсилають читача до літературних творів минулого. У «Великій Лондонській пожежі «постійними є літературні перегуки з Ч. Діккенсом, особливо з його романом «Крихітка Дорріт»; у «Чаттертоні» — з творами К. Марло, В. Шекспіра, Р. Бернса, B. Блейка, В. Вордсворта, С.Т. Колріджа,
Дж. Мередіта, Т.С. Еліота та інших письменників Англії.Акройду належить також низка документальних літературних біографій та інших книг, які співвідносяться із жанром «нон-фікшн». Два перші твори такого типу він створив у 1979 р. Один з них присвячений видатному модерністському поетові Езрі Паунду («Ezra Pound and his World»), інший — історії обсесій, нав'язливих ідей («Dressing Up, Transvestism and Drag: The History of an Obsession»). Славу Акройда-біографа примножили книги про Томаса Стернза Еліота («Т. S. Eliot; A Life», 1984), Чарлза Діккенса («Dickens», 1990; «An Introduction to Dickens», 1991), Вільяма Блейка («Blake», 1996), Томаса Мора («The Life of Thomas More», 1998).
Доволі своєрідними творами Акройда є його книги документальної прози, присвячені Лондону: «Лондон часів Діккенса: художня мрія» («Dickens' London: An Imaginative Vision», 1987) та «Біографія Лондона» («London: the Biography», 2000), в яких англійська столиця постає як жива істота.
Тв.: Рос. пер. — Процесе Элизабет Кри//Ин. лит. — 1997. — № 5; Завещание Оскара Уайльда. — Москва, 2000; Повесть о Платоне. — Москва, 2002; Биография Лондона //Ин. лит. — 2002. — № 10; Мильтон в Америке. — Москва, 2002; Дом Доктора Ди. — Москва, 2000.
Літ.: Дейниченко П. Алхимик не знает слов любви // Книж. обозр. - 2000. — №51; Струков В. В. Проблема реальности и худ. вымысла в романе П.Акройда «Чаттертон» (детективный сюжет вокруг картины) // Angiistica. — Москва, 1999.
Є. Васильєв

Книги автора в бібліотеці: