Качура Яків Дем'янович — український письменник.
Народився 28 жовтня (за н. ст. — 9 листопада) 1897 року в с. Юрківка, тепер
Тульчинського р-ну Вінницької області. Учасник 1-ї світової і Великої
Вітчизняної воєн. У 1918 — 1922 рр. учителював. Закінчив 1925 року Київський
інститут народної освіти.
Друкувався з 1923р. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг», Всеукраїнської спілки пролетарських
письменників.
Окремими виданнями вийшли оповідання «Дві сили», «Історія одного колективу»
(обидва — 1925), збірки оповідань «Без хліба» (1927), «Похорон» (1929) та ін. В
романі «Чад» (1929) освітлено події 1-ї світової і громадянської воєн.
Сільським трудівникам, донецьким шахтарям і металургам присвятив роман «Ольга»
(1931). В повісті «Іван Богун» (1940) показав боротьбу українського народу
проти польської шляхти. У нарисах періоду Великої Вітчизняної війни відобразив
епізоди фронтового життя, мужність, непохитну дружбу воїнів. У травні 1942р. в
боях під ст. Лозовою Харківської області потрапив у полон, загинув у
фашистському концтаборі в Донбасі в жовтні 1943р.
1977р. у с. Юрківці Я. Качурі відкрито пам'ятник (скульптор — М. П.
Ковтун).
Книги автора в бібліотеці: