Роберт Воррен

ВОРРЕН, Роберт Пени (Warren, Robert Penn — 24.04.1905, Гатрі, шт. Кентуккі — 15.09.1989, Страттон, Вермонт) — американський письменник.Народився у заможній родині, змалечку був пов'язаний з традиціями та проблемами американського Півдня, регіону зі самобутньою історією та соціально-економічним устроєм. Зрештою, саме це й визначило надалі його приналежність до «південної школи» в літературі США, до якої належали також В.Фолкнер, Е. Колдуелл, К. Маккаллерс, М. Мітчелл, Т. Вільямс, В. Стайрон та ін. Воррен здобув фундаментальну освіту, навчався у Каліфорнійському та Єльському університетах. Різнобічно обдарована людина, ерудований філолог та історик, автор низки наукових праць, зокрема біографії знаменитого аболіціоніста Джона Брауна (1929), Воррен належав до доволі поширеного в США XX ст. типу письменників, котрі поєднували літературно-художню творчість із викладацькою діяльністю. Воррен викладав у Луїзіанському (1934—1942), Міннесотському (1942-1950), Єльському (1950-1973) університетах.
Як літературний критик і теоретик, Воррен був однією з помітних постатей т.зв. «нової критики», вельми впливової школи в американському літературознавстві 1930—1950 рр. Прибічники, цього наукового напряму зосереджували свою увагу на стильовому та мовному аналізі тексту, особливо поетичного, який, утім, розглядався ізольовано, поза історико-літературним контекстом. Разом з відомим критиком Клінтом Бруксом Воррен був автором двох посібників: «Розуміння поезії» (1938) та «Розуміння літератури» (1943), які стали досить популярними у коледжах та університетах. Серед критичних праць Воррена вирізняється книга «На честь Драйзера» («Homage to Theodore Dreiser», 1971), присвячена століттю від дня народження автора «Американської трагедії». У пізній праці Воррена «Демократія та поезія» («Democracy and Poetry», 1975) літературознавці зауважують відмову від деяких постулатів «нової критики».
Літературну діяльність Воррен розпочав ще студентом у 20-х pp. XX ст., публікуючи свої поетичні твори в журналі «Втікач», одному з провідних видань письменників «південної школи». Пізніше виступив як один з авторів маніфесту групи письменників-«утікачів» «Ось моя позиція» (1930), у якому з консервативного погляду критикував сучасний «індустріалізм», водночас ідеалізуючи аграрні відносини патріархального дня, де людина відчуває внутрішню свободу, спілкуючись із первісною природою. Проте вихід, пропонований юними письменниками -»аграріями», був, безумовно, утопічним.
Темою першого роману Воррена «Нічний вершник» («Night Rider», 1939) стала «тютюнова війна» у Кентуккі 1904 р. між традиційною фермерською громадою і великими тютюновими підприємця-ми-монополістами. У центрі іншого роману — «Біля небесної брами» (1943) — образ фінансиста-здирника, котрий фактично контролює цілий штат.
Світове визнання здобув роман Воррена «Все королівське військо»(«AH the King's Men», 1946), нагороджений престижною Пулітцерівською премією. Прототипом головного героя влади став відомий у США в 30-х pp. XX ст. політик з правого табору, губернатор Луїзіани, а згодом і сенатор Х'ю Лонг; він зображений на широкому соціально-побутовому тлі Півдня. Цей галасливий демагог виступав з популістськими гаслами «розподілу багатств», обіцяв злидарям «молочні» ріки і вже навіть розпочав боротьбу за президентський пост у Білому домі, коли був убитий своїм політичним суперником. Щось подібне відбувається і в романі Воррена. Його Віллі Старк — людина енергійна, але безпринципна, яка не гребує шантажем і демагогічними обіцянками, — стає справжнім диктатором штату. Старка, який перебуває на піднесенні своєї кар'єри, вбиває Адам Стентон, лікар і людина ліберальних переконань. Проте вчинок Стентона зумовлений не політичними мотивами, а намаганням помститися Старкові за те, що той став коханцем його сестри. Події в книжці значною мірою подані в інтерпретації журналіста Джека Вердена, котрий має особливий сентимент до історії, належить до «команди» Старка і виконує деякі його доручення. Вивчаючи минуле свого боса, аналізуючи його, Берден доходить висновку, що Старк — неоднозначна, складна постать, що його розбестили успіх і влада, які суперечили його намаганням робити добро. Сам Берден також розуміє, що не може бути простим реєстратором подій і повинен визначити власну моральну позицію у ставленні до того, що відбувається.
Воррен завжди виявляв особливий інтерес до історичної проблематики (романи «Юрмища ангелів», «Нетрі», в яких змальовані події, що відбувалися до і під час Громадянської війни). В останньому великому прозовому творі — романі «Притулок» (1977) — герой Джек Тьюксбері, філолог-медієвіст, намагається збагнути закономірності історичного процесу і його вплив на долі людей.
Воррен працював до останніх днів свого довгого життя, зокрема у 80-х pp. XX ст. видав два томи вибраних віршів. Як поет, автор близько десяти поетичних збірок, Воррен вирізнявся філософічністю та схильністю до яскравої метафоричності. Ще за життя Воррена критика сприймала його як класика американської літератури, його творчість була об'єктом серйозних академічних досліджень. Будучи близьким за художньою методологією до В. Фолкнера, Воррен по-своєму продовжив його традиції.
Б. Гіленсон

Книги автора в бібліотеці: