Зібрався раз пан у далеку дорогу. Сів у коляску з парою коней, взяв із собою кучера Грицька і поїхав. Їдуть вони, їдуть - на дорозі ні шинку, ні хати, ні людини на зустріч. Нудно панові. Грицько пісні співає, Грицько на коней покрикує, а пан мовчить. Не пристало йому, бач, з простим мужиком розмовляти. Ну, їхали-їхали, мовчали-мовчали, та панові й нудно від нудьги стало. А тут як раз вискочив з лісу заєць. Ось пан і повів розмову:
Зібрався раз пан у далеку дорогу. Сів у коляску з парою коней, взяв із собою кучера Грицька і поїхав.
Їдуть вони, їдуть - на дорозі ні шинку, ні хати, ні людини на зустріч. Нудно панові. Грицько пісні співає, Грицько на коней покрикує, а пан мовчить. Не пристало йому, бач, з простим мужиком розмовляти.
Ну, їхали-їхали, мовчали-мовчали, та панові й нудно від нудьги стало. А тут як раз вискочив з лісу заєць. Ось пан і повів розмову:
- Бачив, Грицько, зайця?
- Еге.
- Гарний, Грицько, заєць?
- Угу.
- Ну, вже скажеш! Та хіба ж це заєць?! Ось у мене в лісі зайці, так зайці! Та скільки їх! Я їх з-за кордону привіз на розплід. Чуєш?
- Ого.
- Так от, привіз з-за кордону, і їх розплодилося, як маковинок в маці. Зібрався я раз на полювання, взяв із собою десять загоничів. Вони стали на мене зайців гнати: одного, другого, десятого, сотні, тисячі. .. Та ти чуєш, Грицько?
- Еге.
- Ну, вони женуть, а я тільки "бах!", "Бах!". Набив їх десятків п'ять. Не віриш?
- Чому не вірю? Буває.
Знову їдуть. Знову мовчать.
- Грицько, а Грицько, - каже пан, - одного зайця я вбив такого великого - ну, як баран. Як зняли з нього шкуру, стали сало топити, так витопили півпуда. Ось які у мене зайці!
- Буває...
- Так, мабуть, і пуд витопити можна.
Грицько слухав-слухав, та як крикне коням:
- Но-о-о, милі, скоро той міст, що під брехунцями ламається!
Почув пан і каже:
- Ось, Грицько, які зайці бувають ... Правда, півпуда в ньому не було, а фунтів десять таки витопити можна.
- Так... заєць зайцем.
Їдуть далі. Пан в колясці совається:
- А що, Грицько, скоро буде той міст, що ти говорив?
- Так, скоро, пан.
- Знаєш, Грицько, мабуть, на тому зайцю і десяти фунтів сала не було. Так, фунта три - чотири.
- Та мені що? Хай хоч так...
Ось ще трохи проїхали.
- А що, Грицько, скоро той міст буде?
- Так, скоро, пан. Ось-ось тільки в долину спустимося.
- Стривай, Грицько, не жени коней. Вони втомилися. А знаєш, той зайчишко зовсім не жирний був, так - мало-мало.
- Ну, бог з ним. . . От і долина, пан.
- Гм, знаєш, Грицько, який це до біса заєць був! Шкіра та кістки. Ні жиринки на ньому не було. Зовсім паршивенький зайчик. Навіть м'яса путнього не наростив.
- Та воно, - говорить Грицько, - заєць зайцем.
Спустилися в долину, пан і питає:
- А де ж, Грицько, той міст?
- А він, пан, розтопився, як то заяче сало, про яке ви розповідали....