Прибіг вовк до села і каже псові: “Давай будемо друзями”.
Пес друзів не мав і згодився. Почав вовк приходити до нього в гості. Розповідає, що нового в лісі, а сам роззирається по подвір'ю. Подивився і пішов. Пес заснув. Але чує: баран кричить.

Пес відкрив очі, бачить: вовк тягне барана з кошари. Пес загавкав. Господар вибіг з хати, вхопив пательмагу і так змастигав вовка, що той не лише барана лишив, а й сам ледве втік.
Вовк прибігає до лісу, скликає звірів і виповідає псові війну. Але війна має бути не в селі, а в лісі. Вовк взяв собі ведмедя, свиню дику, лисицю, а пес не має з ким йти воювати. Просив вола — боїться, просив коня — не йде. Пес зажурився. А тут підходить до нього когут: “Чого ти, песику, журишся?”
Пес розповів. Когут закликав гусака, качку, котика — і військо готове. На другий день зібралися на війну. Каже когут: “Як будете доходити до лісу, то робіть великий гук”.
Ще не дійшли до лісу, як пес загавкав, кіт занявкав, когут закукурікав, гуска ґелґає, качка квакає. Вчув ведмідь такий крик і каже: “Величезне військо йде. Де я подінуся?”
І виліз на дуба. Вовк думає: “Як ведмідь боїться, то що мені робити?” Сховався за корч. Свиня дика зарилася в торішнє листя, а лисиця у нору, під корінь.
Прийшло псове військо під дуба, і когут співав. А звірям здається, що він каже: “Є вони тут!” Качка заквакала, а їм здається, що говорить: “Так! Так! Так!” Гуска заґегала, а їм причувається, що питає: “Де? Де? Де?”
Кіт занявкав, а дика свиня махнула хвостиком, бо комар вкусив. Кіт думав, що це миш, скочив до хвоста. Свиня дика злякалася, що кіт хоче її з'їсти — і втікати. Кіт з переляку вискочив на дуба, а ведмідь думав, що хоче його їсти, і впав на вовка. Вовк утікати. Лис вискакує з-під кореня і драла... Пес за ним. Але не зловив, лише відкусив кавалок хвоста.
Так закінчилася війна. Але між псом і вовком нема миру і дотепер....