Жив на світі старий, такий бідний, що не було у нього навіть хліба, - нічим нагодувати єдиного сина. І одного разу бідняк сказав синові:
- Йди, синок, шукати собі щастя по світу. Ступай в яку хочеш сторону! Тільки пам'ятай мою раду: перше, що попадеться тобі на дорозі підніми і збережи.
На тому і розпрощалися. Батько залишився удома, а син з торбинкою за плечима пішов по запорошеній дорозі в далекі краї.
Йде він і раптом бачить: лежить на дорозі горошина. Тут він пригадав батьківський наказ, підібрав горошину і поклав в торбинку. Йде далі і бачить – друга горошина. Підібрав її і сунув в торбинку. До вечора попалася йому третя горошина. Він і третю горошину підібрав і заховав.
Пізно увечері підійшов він до великого замку і просився переночувати.
- На одну ніч, вже так і бути, прийму, – говорить дружина господаря замку оглядаючи з голови до ніг красивого хлопця. Сподобався він їй, а ще більше -дочці, що стояла поряд з матір'ю.
- Не сильно-то наш гість схожий на бідняка, – говорить за вечерею господиня своєму чоловікові. – Здається мені, що хоче він одружитися на нашій дочці, ось і прикинувся бідняком, щоб трохи краще придивитися до нас. Не погано було б випробувати його.
І господиня наказала слузі постелити гостю жорстке ліжко, а самому залізти під ліжко і всю ніч бути напоготові.
- Якщо він і справді бідняк, то спатиме як убитий, а якщо знатного роду, то всю ніч проворочаєтся, – пояснила вона свою хитрість чоловікові.
Приготували хлопцю ліжко, як веліло. Роздягся він і ліг. А торбинку (все своє надбання) поклав під голову від гріха подалі. Торбинка була не туго зав'язана, і три горошини викотилися з неї і потрапили йому під спину. Почав він їх шукати і знову засовувати в торбинку. Сунутиме одну, а інша вже котиться назад. Ловить другу, а третя вже тут як тут – під спиною. Так і промучував він з ними всю ніч, навіть око не стулило.
Вранці господиня в нетерпінні питає слугу:
- Ну як він спав?
- Всю ніч ворочався, мене навіть страх узяв, як би ліжко не провалилася.
- Ага! Те-то мені відразу здалося, що він зовсім не бідняк, - зраділа господиня і побігла скоріше повідомити радісну звістку чоловікові і дочці. Всі троє змовилися затримати гостя ще на день. А щоб остаточно переконатися в тому, що він переодягнута вельможа, вирішили ще раз випробувати його – постелити йому м'яке і зручне ліжко.
Всі були з хлопцем такі ласкаві, що він погодився провести в замку ще один день. Після хорошої вечері відвели його в саму кращу кімнату, багато і красиво прибрану.
“Еге, та мені тут що ни день, то краще, – подумав бідняк. – Відразу видно, що потрапив не абикуди, а в хороший і поважний будинок. Ні вже тепер не стану класти торбинку під голову і всю ніч ловити горошини, як вчора. Висплюсь-ка я гарненько”. Повісив він торбинку на цвях, роздягся ліг і солодко заснув.
- Ну як він спав? – на ранок питає господиня слугу: той знову вартував під ліжком.
- Всю ніч міцно спав.
- Так я і знала, він не бідняк! – вигукнула обрадувана господиня. – Він щонайменше знатний пан, якщо не король, – і побігла повідомити приємну новину чоловікові і дочці.
Після сніданку став гість дякувати графові за ласку, за хліб-сіль, а господар і питає:
- Куди шлях тримаєш, люб'язний?
- Йду світ за очі.
- Ну, раз так, то ми тебе не відпустимо. У мене, чи знаєш, є дочка одних років з тобою. Ти її бачив, і сподіваюся, вона тобі сподобалася. Якщо хочеш, я хоч сьогодні віддам її за тебе. А там живите як знаєте.
Сторопів бідняк від такого несподіваного сватання, але швидко прийшов в себе і ...