Одного разу влаштувала діва Марія бенкет на небесах і запросила всіх звірів. Але як привести на бенкет запрошених? Риби могли піднятися по веселці. Метелики, жуки й інші комахи могли злетіти разом з вітром. Птахам-то найпростіше було: махай собі крилами, поки до хмар не доберешся, а там і входь собі спокійно в блакитні небесні брами.
Але з чотириногими і земноводними було набагато складніше. Довго думали-гадали, як вчинити, та нарешті придумали: птахи, зібравшися зграями піднімуть в царство небесне кабанів, оленів, ягуарів, морських свинок, видр, мурахоїдів і всіх інших.
І побігли чаплі розносити звістку про свято і збирати запрошених. Повсяк час в лісі піднімалося сум'яття, лунали крики, зітхання, стогони, сміх і раптом в небо злітав який-небудь броненосець, увесь обв'язаний ліанами, які цілі зграї птахів тримали в дзьобах. Птахи щосили старалися як слід виконати доручену їм справу.
Товсті капівари і різні рачки не могли підійнятися по веселці і кидалися з одного боку в інший, прохаючи всіх про допомогу. Тоді довгоногі журавлі стали розстилати в низинах пончо, збирати туди сердех і, взявши кінці пончо в дзьоби, переносили їх на небо. Так все й шло, поки не з'явилася черепаха і не підняла шум:
– А хто мене відвезе на небо? А хто мене відвезе на небо?
Ніхто не хотів піднімати черепаху: аж надто вона велика і важка. І трапилося так, що там пролітав стерв'ятник (а був він дуже добрий, треба вам сказати), почув ці розмови, склав свої траурні крила і сказав:
– Давайте я доставлю цю громадину на небо!
Зібралися тут всякі річкові мешканці дивитися, як це стерв'ятник повезе черепаху. Стерв'ятник і говорить:
– Влізай мені на спину, кумо!
Та хіба може черепаха кудись влізти! І всі звіри стали допомагати їй підійнятися на стерв'ятника. Коли їм це вдалося, всі завмерли: щось далі буде? Стерв'ятник змахнув своїми крилами, схожими на обшарпані парасольки, і полетів. Летів він, летів, але черепаха – вершник поганенький: то в один бік сповзе, то в інший, то на шию стерв'ятникові з'їде, то на хвіст. Стерв'ятник їй і каже:
– Сиди спокійно, кумо, тримайся міцніше за спину. А якщо сіпатимешся, то впадеш.
Через півгодини стерв'ятник, обливаючись потом, зрозумів, що не зможе доставити свою громіздку ношу на небо. Тоді він різко змахнув крилом, і – полетіла черепаха вниз! Вона пробила хмари, впала на рівнину, а панцир її розбився вщент.
Стерв'ятник бачив це зверху і лише плечима знизав:
– Ну і народилася ж така безглузда тварюка, що їй і на небо не піднятися!
І затрясся від сміху.
Але діві Марії його вчинок не сподобався, і для покарання вона заборонила йому відпочивати на живих, зелених деревах, а в їжу йому призначила тільки падло....