От горобець собі літав,— як-то зимової пори,— по дорогах, от де кінь випасся, там горобець собі літає і порпає, і збирає там, де що є... Тут миша вилізла з діри та й наближається до того горобця і каже: “Може б, ми побралися?”

Та й продовжує: “Знаєш ти що? Що ти тут ходиш по дорогах! Іди-но ти за мною, подивишся на мої добра”,— миша так. Але горобець трохи сторониться в діру лізти (бо він собі так десь попід стріхами; то він має звичай). Але далі собі роздумав: “Піду”. Але миша в діру, горобець за нею, і вона привела його до свого добра. Є пшениця, є овес, є гречка — що хочеш, то все миша має. Горобець собі роздивився, що є всього багато, тоді вони собі побралися. Згодом горобець каже так: “Маєм що їсти досить, тільки нема що пити... Знай ти, жінко, що — ти маєш збіжжя багато — ставлю бровар, будем робити горілку, будем пити собі і будем любитися”.
Поставили вони той бровар, наробили горілки, понапивалися — так горобець напився і бере мишу і йде спати, хоче лягти з нею трохи. Та миша не приймає горобця. “Ти, смердюху,— каже,— ти такий, ти сякий, я годна з тобою спати лягти?” Отже горобець без пару ночів сам лягав спати і розізлостився: “Що то миші за то зробити злого?” Взяв запалив її бровар.
Той бровар почав горіти. Горобець сюди, туди, якось з діри викрутився; а мишачі добра погоріли, миша попеклася, досить — біда. Ну, що робити? Іде миша горобця позивати. Але дали взнаки до короля... Так присудили, треба становитися бити на майдані. Каже горобців цар: “Горобець не винен нічого. Як вони побралися, то повинні лягти собі обидва спати”. А мишачий цар каже: “Ні, неправда так. Чи лягали спати, чи не лягали — не повинні такої шкоди робити”.
Пішли на майдан, становитися битися. Отже зібрала миша своє військо, горобець своє, і почали битися. Так вони билися, що вибилися чисто, тільки залишився лев і гриф, обидва царі. Отже так б'ються обидва, що мають сили. Уже ж гриф лева так збив, що лев не здужає ходити. Але лев розмислив собі, що з тим робити. Як гриф спускався згори на лева, лев перевернувся догори ногами і лапи наставив догори (...) Як злапав грифа за крило, і вломив йому. Як уломив, так уже гриф не міг летіти. І лев забрався, пішов. “Бачиш,— каже,— таки я виграв, а ти тепер гинь тут!”...