Жив собі у Багдаді мудрий чоловік на ім'я Егельман. Всі люди країни знали Егельмана. Скривджені приходили до нього за порадою, хворі йшли позбавитися від недуги, а розумні любили просто поговорити з мудрою людиною.

Почув хан про мудрість Егельмана і повелів покликати його до себе. Привели царські слуги Егельмана до хана, і став він жити при дворі.

Хан часто радився з мудрецем і не переставав захоплюватися його розумом.

Одного разу хан покликав до себе свого вірного візиря і сказав йому:

— А не чи зробити нам Егельмана візирем — дуже він розумний!

Не сподобалися візиреві слова хана. Зрозумів він, що цар хоче позбавитися від нього.

— Послухай мене мій хане! — змолився візир.— Не роби цього. Не люблю я цієї людини, він хитрий, як сто бісів. Йому не можна довірятися: він уміє робити те, чого не уміють інші. Я боюся, що в один з днів він погубить нас всіх і стане ханом.

Задумався хан:

— Так, ти маєш рацію. Тільки розумні люди здатні заподіяти ханові шкоду. Що ж нам робити з мудрецем. Адже вигнати його ми не можемо — він образиться і помститься нам.

Зрадів візир.

— Хане мій! Доручи цю справу мені, я абияк знайду спосіб звести з світу Егельмана.

— Дозволяю, - відповів хан і віддалився в свої спокої. З цього дня Егельмана не стали запрошувати до хана.

Одного разу візир прийшов до Егельману і сказав:

— Ей, Егельман, хан ставить тобі декілька питань. Чи будеш ти відповідати на них?

— Я завжди готовий з радістю служити ханові, - відповів мудрець.

Перше питання: «Яким чином хан повинен збагатити свій народ?» Друге питання: «Яким чином хан може витравити злість у своїх підлеглих?»

Подумав Егельман і відповів:

— Дайте мені два роки терміну. Візир:

— Даю тобі два тижні. За цей час ти повинен написати на ці питання наукові праці.

Зрозумів Егельман, що тут підступ проти нього. Каже на те візиреві:

— У мене є книга, написана два роки тому. У ній якраз є відповіді на ці питання. Я прогляну книгу за цей тиждень, виправлю дещо і дам вам відповіді.

Нічого було сказати візиреві, і він пішов. Рівно через тиждень Егельман прийшов до візиря:

— Книга готова, але я хотів би сам вручити її повелителю.

Візир привів Егельмана до хана. Хан побачив мудреця, зрадів.

— Пригостіть мудреця самими кращими винами і найсмачнішими блюдами, наказав він візиреві.

Незабаром перед мудрецем стояв стіл, накритий всілякими стравами. Егельман відчув, що у вино домішена отрута — візир вирішив отруїти його.

«Що ж! —подумал мудрець.— У такому разі будемо грати за такими правилами».

Егельман непомітно дістав з кишені якийсь прозорий кристал і опустив його в чашу з вином. Коли кристал розчинився, мудрець випив вино як ні в чому не бувало.

— Хороше вино, - промовив він і поставив чашу на стіл.

Потім він непомітно для інших умочив пальці в отруту що відстоявся на дні чашки, і звернувся до візиря.

— Дорогий візир! Ось вам книга. Вона дуже корисна, особливо важливі ось ці сторінки.

З цими словами мудрець провів пальцями, обмоченими в отруту, по сторінках відкритої книги. Потім він попросив у хана дозволу піти і залишив їх.

Як тільки за Егельманом закрилися двері, хан і візир узяли книгу і прочитали:

«Якщо хан хоче бачити своїх людей незлобивими, добрими, хай спочатку сам звільниться від злості».

«Якщо хан хоче бачити свій народ багатим, хай виховує в них працьовитість».

«Хто б ти не був, оближи цю сторінку книги дев'ять разів, і у тебе ніколи не зменшаться сили»

Зраділи хан і візир і стали наввиперидки лизати книгу.
Лизали лизали аж поки сконали разом....