Говорять, якось раз бродив їжак по берегу ріки; у пошуках їжі він рився в річковому мулі й з радістю поїдав хробаків. Раптом він виявився поруч із величезним сплячим крокодилом. Їжак злякався й кинувся бігти, але крокодил прокинувся й, помітивши їжака, запитав, куди він іде. Переляканий їжак не насмілився сказати, що шукав їжу, і відповів:
- Я прийшов привітатися й довідатися, як ти поживаєш.
- Тоді йди сюди, давай побалакаємо.
Вони розговорилися. Незабаром вони подружилися й запросили один одного в гості. Було вирішено, що їжак перший прийде до крокодила, тому що крокодил старший.
У призначений день їжак з'явився. Крокодил не готовив заздалегідь святкового обіду; замість цього він відразу кинувся на бика, що щипав траву на березі ріки, і притяг його їжакові. Їжак уплітав за обидві щоки. Він з'їв величезний шматок м'яса - у порівнянні з ним самим, звичайно, тому що в порівнянні із цілою бичачою тушею це був зовсім малюсінький шматочок. Переваривши їжу, їжак і крокодил призначили день, коли крокодил прийде в гості до їжака. Але в домовлений строк їжак приготував до святкового обіду тільки кілька коників і квітів авуку. Крокодил страшно розсердився й сказав:
- Сподіваюся, ти не називаєш це обідом? Заради того, що ти приготував, і щелепами не варто ворушити.
- Я, пан, від всієї душі пропоную тобі все, що я зумів добути.
- Ах ти нахаба! Коли ти прийшов до мене, я зустрів тебе як найдорожчого гостя. Ти що, забув чудового бика, яким я тебе почастував? А чим ти після цього пригощаєш мене?
Говорячи так, крокодил роззявив щелепи, зробив один ковток - і все, що припас їжак, зникло. Розсерджений їжак від злості засопів, а крокодил став над ним насміхатися.
- Нема чого прикидатися, що ти образився, безсовісний хитрюга. Видно, ти забув приказку людей: "Хоч їжак ніколи собою не любується, а очам однаково радий". Виходить, щоправда, у безчесних звірів немає ні сорому ні совісті.
Їжак розсердився ще більше й закричав:
- Мої очі створив Андріаманітра, я не можу їх переробити. А ти, перш ніж треба мною сміятися, подивися на себе. Видно, ти забув, що говорять люди: "Створюючи крокодила, Андріаманітра хотів зробити його не гарним, а сильним". І ще одна приказка є: "Цесарка насміхається над змією, а сама теж у плямах".
Забувши від злості про усім на світі, крокодил роззявив упасти й хотів проковтнути їжака, але їжак виставив голки й сам покотився йому в глотку; він так поколов крокодила, що через кілька митей владика рік здох. Обрадуваний їжак вибрався із глотки ворога й, пританцьовуючи, став повторювати:
- Маленький подужав великого! Маленький подужав великого!
Говорять, з тих пор почали співати пісеньку, що тепер знають усе: "Я їжак, я броджу по березі, я не боюся величезної глотки крокодила!"...