Розкажу я вам казку про одного кравця. Був кравець бідний, як церковна миша. Втім, мабуть, миші церковні бідніші. У кравця була голка, тупі ножиці, дружина беззуба, та ще діти, ох і багато дітей, більше ніж дірочок у ситі. Їли не кожен день, навіть мамалигу лише по неділях варили. Це у неділю сталося, що мала крихта від мамалиги на столі залишилася; відразу мухи налетіли роєм, ще б мить - і мамалиги не стало б. Не розгубився кравець, до того ж і розсердився на мух - навіщо його об'їдають! - Вдарив долонею по столі, двадцять мух відразу знищив, лежать всі догори лапками.
«А сила у мене, виявляється, богатирська, - здивувався сам собі кравець .- Ось вже не думав, право! Піду по світу вдачі шукати ».
Вирізав він дощечку тонку, написав на ній величезними літерами: Раз ударив - двадцатьох знищив!
Повісив дощечку на шию і пішов з дому геть. Діти плакали, благали батька не залишати їх, дружина ридала, прохала, але кравець слухати нікого не став. Повірив кравець в свою силу молодецьку.
- Не пропаду, - каже, - на чужині, як-небудь проживу. Пішов наш кравець по світу блукати; йшов та йшов, і попався йому по дорозі густий ліс. Він вже добряче притомився, вирішив відпочити, приліг біля джерела. Тільки приліг - підходить до криниці дідько за водою з кувшином привеликим з буйволячої шкури. Побачив дідько кравця, та напис на грудях прочитав.
«Ото силач, - думає біс .- Добре б його заманити до нас в служіння». Підійшов біс ближче, вітається ввічливо:
- Дай бог допомоги, земляк, будьте здорові.
- Дай бог, - відповідає кравець коротко.
- Невже і справді ви сильний такий, що «Раз ударив - двадцатьох немає»?
- Авжеж.
- Може, підете до мене в служіння?
- Чого ж не піти, коли добре заплатите.
Тут же і змовилися. Три роки кравець буде у дідька служити, вози тягати та дрова приносити, а через три роки отримає за це мішок золота.
Простягнув кравець дідьку руку:
- Ось моя рука землячок!
Вдарили вони по руках і вирушили до біса додому. А дітей у біса було стільки ж, скільки у кравця, навіть трохи більше.
Тільки прийшли вони, бісенята припали до води і всю до крапельки випили. Кравцю дають кувшин - йди мовляв, до джерела по воду.
Тягне кравець кувшин до джерела, з останніх сил тягне, а сам думає, голову ламає: як же бути тепер, з водою він цей глек підніме, навіть з місця не зрушить! Варто кравець, журиться, а бісам набридло чекати, відправили одного подивитися, що він робить, чому воду не несе. Злякався кравець, зі страху схопив велику палицю і аби робити щось - став нею землю колупати у джерела. Побачив це біс, запитує:
- Що ти робиш, кравець?
- Подумав я, навіщо мені кожен день до джерела ходити, - відповідає кравець, - я вже все джерело викопаю та до дому перенесу, колодязь влаштую.
- Ой, не роби цього, - благав біс, - моя матінка сліпа, впаде в колодязь, не рівна година! Краще вже я буду воду тягати.
- Ну, коли так, будь по-твоєму, - погодився кравець, дозволь бісу замість себе воду тягати.
На другий день відправили кравця по дрова, наказали три сажні принести відразу. Йому три оберемки дров за один раз не підняти! Так і сяк ламає голову кравець, а нічого путнього вигадати не може. Дивився він, дивився на дрова, від нічого робити став зв’язувати дрова один до іншого поспіль. Знову не дочекалися його біси, відправили одного подивитися. Прискакав дідько у ліс, а кравець якраз колоду з колодою зв’язує.
- Що ти робиш? - Запитує біс.
- Що я вам, кожен день буду в ліс ходити? Ось зв'яжу все, що є тут, та за один раз і принесу!
Злякався б...