Дика коза унадилась до одного чоловіка в город — капусту жувати. Чоловік, побачивши шкоду, почав по ночах підстерігати злодія. Одного разу взяв рушницю і засів в кущах. Просидів цілу ніч — кози не було. Та уже як стало до ранку, іде од лісу коза і прямо до капусти. Мужик прицілився. Бух! Коза двічі перекинулась і побігла до лісу. Бігла вона не швидко, бо чоловік поранив їй здорово задню ногу. Чоловік побачив, що вона біжить непрудко, кинувсь доганять козу. Коза, побачивши, що за нею гониться чоловік, понатужилась швидше бігти і пильно придивлялась, куди б сховаться від чоловіка, бо далеко бігти мочі не вистачало. Побачила коза заячу хатку, підбігла до неї і гукає:
- Хазяїн дома?
- Дома! — обізвався заєць.
- Вийди сюди, я тебе щось спитаю.
- Та кажи, я і тут почую.
- Та ні, вийди сюди, я тобі скажу гарну новинку. Зайчик вийшов з нори, а коза миттю вскочила в його хатку і каже: «Тепер ти, зайчик, іди погуляй трохи, а я тим часом полежу, одпочину, бо я занедужала».
Засумував зайчик, не знав, що йому робити. Тільки виткнувся з-за куща, а тут біжить мужик той, що за козою гнався. Заєць як припустить тікать! Мужик оторопів, далі не побіг, у його аж волосся дибом стало. Він мерщій вернувся додому і всю дорогу мчався без оглядки. Прибіг додому і дума собі: «Що за бісів батько? Підстрілив козу, і коза тікала од мене на трьох ногах, а як тільки забігла за кущ, одразу зробилась зайцем і вже не на трьох, а на чотирьох ногах помчала. Це, схоже, водяний або лісовик».
Заєць пробіг трохи, зупинився, озирнувся кругом — не було нікого близько; чоловік уже пішов собі геть, і був далеко. Заєць посидів трохи і вернувсь до своєї хатки. Підійшов до дверей і каже:
- Виходь геть з моєї хати! Час уже одпочить мені тепер, іди собі куди хочеш.
- Ні, зайчик, іди ти куди хочеш, а я не вийду, поки не одужаю; а найкраще — розпрощайся ти з хаткою; ти здоровий, можеш собі нову збудувати.
Зайчик одійшов од хатки і почав плакати. Аж іде ведмідь, побачив зайця і питає:
- Чого ти, зайчик, плачеш?
- Та як же мені не плакати? Прийшов якийсь невідомий зьір, вигнав мене з хатки і сидить там, мене не пускає.
- Не журись, зайчик, ходім, я зараз його вижену. Пішли вони. Ведмідь підійшов до заячої хатки і каже:
- А хто в заячій хаті? Виходь геть!
—Я з лісу брянського,
Отроддя галанського,
Об двох рогах,
На трьох ногах,
За одним махом
Всіх звірів побивахом.
Злякався ведмідь, побіг геть од заячої хатки і всю дорогу думав: «Що воно там за страхіття? Зроду іще таких звірів не чув і не бачив!»
Залишився зайчик сам і знов почав плакати. Біг вовк, побачив зайця і спитав:
—Чого ти, зайчик, плачеш?
Та як же мені не плакати? Поселився в мою хату якийсь невідомий звір і не пускає мене.
Ходім, зайчик, я його хутко вижену.
Пішли вони, вовк підійшов до заячої хатки і каже:
— Хто в заячій хатці? Виходь геть, а то живого місця на тобі не залишу, як не вийдеш!
—Я з лісу брянського,
Отроддя галанського,
Об двох рогах,
На трьох ногах,
За одним махом
Всіх звірів побивахом.
Перелякався вовк, побіг без геть від заячої хатки. Залишився зайчик сам і знов почав плакати. Бігла мимо лисичка, зупинилась і питає:
- Чого ти, зайчик, плачеш?
Та як же мені не плакати? Забрався в мою хату якийсь невідомий,звірюка і живе там, а мене не пуска.
Не журись, зайчик, я піду і одразу його вижену.
Де там тобі його вигнать! Ведмідь гнав і не вигнав, вовк гнав — не вигнав, а тобі і подавно не вигнать!
—А от будем бачить. Ходім...
Пішли .вони. Лисичка підійшла до дверей і питає:
— А хто в заячій хаті? Зараз же виход...