Були собі дід і баба. І не було у них ніякої худоби. Пішов дід у ліс. Як стукне по березі — вискочила коза біла. Взяв він її за роги й при¬вів додому.
— Ну, бабо, йди доїти!
Вона злізла з печі, подоїла козу, загнала в хлів. Наступного дня знову дід пішов у ліс. Як стукне по горобині — вискочи¬ла коза ряба. Взяв він її за роги й привів додому.
— Ну, бабо, йди доїти!
Баба злізла з печі, подоїла козу, загнала в хлів. На третій день знову дід пішов у ліс із сокирою. Як стукне по осиці -вискочила коза сива. Взяв він її за роги й привів додому.
— Ну, бабо, йди доїти!
Баба злізла з печі, подоїла козу і в хлів загнала. На четвер¬тий день знову дід узяв сокиру й пішов у ліс. Як стукне по ялині — вискочила коза чорна. Взяв він її за роги й при¬вів додому.
— Ну, бабо, йди доїти! Баба злізла з печі, подоїла козу, загнала в хлів. Тоді на другий день посилає дід старшу дочку пасти кіз. Вона погна¬ла кіз у ліс. Пасла-пасла по моховинню, по болотах, увечері жене додому. А дід став у воротах і питає у кіз:
— Кізоньки мої милі, чи пили ви, чи їли? А кози кажуть:
— Ні, ми не їли й не пили: по кленовому листочку з'їли, по наперсточку води випили.
Розгнівався дід на дочку, під піч підкинув, ступою зако¬тив, сковородою завісив. На другий день виряджає дід другу ку пасти кіз. Погнала вона їх у ліс, пасла-пасла по мохо-нню, по болотах. Вони наїлися, як діжки.
Увечері напоїла й жене додому. А дід забіг наперед до них і питає:
— Кізоньки мої милі, чи пили ви, чи їли?
— Ні, діду, не їли ми й не пили, тільки з'їли по кленовому листочку й по наперсточку води випили.
Розгнівався дід на дочку, під піч ногою заштовхнув, сту¬пою закотив, сковорідкою завісив, соломкою підпалив. На третій день посилає третю дочку пасти кіз. Погнала вона їх у ліс, пасла-пасла по моховиннях, по болотах. Вони наїлися, як діжки. Ввечері напоїла й жене додому. А дід забіг наперед до них і питає:
— Кізоньки мої милі, чи пили ви, чи їли?

Ні, діду, не їли ми і не пили, тільки з'їли по кленовому листочку й по наперсточку води випили.
Розгнівався дід на дочку, під піч підкинув, ступою закотив, сковородою завісив. На четвертий день погнала кіз баба. Погнала вона їх у ліс, пасла-пасла по моховиннях, по болотах. Вони наїлися, як діжки. Увечері напоїла й жене додому. А дід забіг наперед до них і питає:
— Кізоньки мої милі, чи нили ви, чи їли?
— Ні, діду, не їли ми і не пили, тільки з'їли по кленово¬му листочку й по наперсточку води випили.
Розгнівався дід на бабу, під піч підкинув, ступою за¬котив, сковорідкою завісив, соломкою підпалив. На п'ятий день уже дід сам погнав пасти кіз. Пас-пас по моховиннях, по болотах. Наїлися, напили¬ся, увечері жене додому. А сам забіг наперед і питає:
Кізоньки мої милі, чи наїлися, чи напилися?
Ні, діду, не наїлися, не напилися, тільки з'їли по кленово¬му листочку й по наперсточку води винили!
Дід розгнівався. Узяв загнав їх у хлів, а сам пішов у хату по ножа. Прийшов з ножем у хлів, піймав одну козу і почав лу¬пити. Лупив-лупив, ніж затупив. Пішов у хату гострити ніж, а коза одірвалася і побігла. Бігла-бігла, прибігла у ліс. Чики-брики, і потрапила в лисячу нору. А лисиці нема вдома. Приходить лисиця: — Хто тут є у моїй норі?
Я, коза Дорота, нівбока порота. Як вистрибну — рогами заколю, з'їм! Лисиця сидить і плаче. Біжить заєць.
— Чого ти, кумонько-голубонько, плачеш?
Як мені не плакати, коли в моїй норі хтось сидить.
Ну, почекай, може, я вижену? Прийшов до нори, питає:
Хто тут у норі?
— Коза Дорота, півбока порота. Як вистрибну — рогами заколю, з'їм!
Заєць ...