У давнину недалеко від лісу паслося стадо корів. Трималися вони завжди разом, жодна від стада не відходила.

А в лісі жив тигр, і був він дуже хитрий і підступний. Давно вже хотілося йому задерти яку-небудь корову, але стадо було наче кам'яна скеля - спробуй тут потягнути хоч одну! Одразу стають спина до спини, рогами назовні – ворогові не підступитись.

Тоді тигр вирішив абияк роз'єднати стадо, посварити корів.

Ось одного разу підібрався він до однієї корови і став їй нашіптувати:

- Послухай, круторога! А знаєш, що он та, із заломленими рогами і запалими боках, надумала заколоти тебе?

Потім він підповз до іншої корови:

- Ей, довгохвоста! Ти, я бачу, пасешся як ні в чому не бувало. Або не бачиш, як пнулася он та корова, з прямими рогами? Адже та вона заколоти тебе збирається!

Повірили корови хитрому тигрові, стали підозріло вдивлятися один в одного і незабаром пересварилися через якусь дрібницю. Вони вже не трималися всі разом, як раніше, - порізно траву щипають, порізно на водопій крокують.

Пересварив тигр всіх корів, і тепер йому нічого не варто було задерти їх одну за іншою: і круторогу, і довгохвосту, і плямисту, і ту, що із запалими боках. Так і з'їв все стадо.

З тих пір люди говорять: "Корови нарізно - тигрові радість".