Жив на світі один багач. Але таким він був жадібний, що навіть самому собі жалів хліба.
Одного разу хтось покликав його в гості. Багач пішов. Господар будинку подав безліч різних блюд, і гість взявся за їжу.
Спочатку він спробував м'яса і з'їв його дуже багато, тому що воно було гостре, смачне і йому пристрасть як сподобалося. Потім подали якесь борошняне блюдо, яке так і тануло в роті. Скупий його теж з'їв. Потім наступила черга яєць і локшини.
Що не стояло на столі, всьому багач віддав належне.
Після обіду господар подав різні фрукти – абрикоси, дині, виноград, груші. Скупий дивився на них голодними очима, ніби в житті не бачив подібних речей. Врешті-решт він з'їв і всі фрукти.
Після того, як набив він живіт гарячим і холодним, захотілося йому попити.
Багачеві ледве встигали наливати келихи. Він випив стільки, що живіт у нього роздувся – ось-ось лопне. З останніх сил, насилу скупий доволочився до будинку.
Через деякий час стало йому зовсім погано.
Злякалися домашні:
- Адже та він, того дивися, помре.
Побігли за лікарем.
- Вже чи не обжерся ти? – питає лікар.
- Так, - відповів багач, - я був в гостях і добре пообідав там.
- Що ж ти наробив?! – вигукнув лікар. – Їжа-то чужа, але адже живіт твій власний!
- Так, це так. Але пригощання було так багато і таке інше смачне! Чи мислимо самому відмовитися від смачного і дармового обіду!
- Гаразд, - усміхнувся лікар, - що було, то пройшло. Тепер потрібно прийняти ліки, які витягнуть з тебе надлишок.
- Э ні, таких ліків я не хочу! Ось якщо знайдеш ліки, які покращують травлення, давай! А якщо немає, то на ситий шлунок я і померти готовий. Ти вільний, йди собі.
...