Так от, жив на світі майстер, і був у нього в ученні хлопчик. Господар і підмайстер часто ходили в ліс за дровами. Одного разу бродили вони по лісу, і раптом господар бачить двері, прямо під землю. Сам майстер побоявся увійти до цих дверей і крикнув:
- Ей, підмайстре, злізай туди! Здобич поділимо порівну!
Ну що з хлопчиська візьмеш: молодо-зелено, веліли йому, він і радий старатися, поліз під землю і пішов крокувати в непроглядній тьмі, поки не опинився у величезному підземеллі. А в тому підземеллі три купи скарбів виблискують яскравіше за сонце. На одній купі сидів могутній сизий орел, на другій строката змія в три голови, а на третій - біс причаївся, шкірив зуби на хлопчика. Але хлопчик не боязкого десятка: підлетів до першої купи - не піддається вона, підлетів до другої - не зрушити з місця, підлетів до третьої - і ту не під силу вивернути. Тільки і міг хлопчик узяти що маленьку коробочку. Сунув він ту коробочку за пазуху, і раптом подув страшний вітер і поніс хлопчикау кам'янистий пустельний край, в дрімучий ліс, де немає ні птахів, ні людей, ні житла людського. Вже він блудив по лісу, блудив, все шукав дорогу, зовсім з сил вибився, та дивом вибрався з гущавини. Вийшов хлопчик на берег морський, а за морем місто видніється. Та як йому, бідному хлопчині, туди переправитися? Довго сушив він голову, поки не придумав. Набрав товстих жердин, зв'язав їх, і вийшов у нього пліт, сів він на нього і поплив. Плив, плив і дістався до іншого берега, де стояло те саме місто.
Міцно задумався хлопчик. "Куди мені тепер подітися, бідолашному, нікого я тут не знаю, нікого у мене тут не немає!" І вирішив він піти на заїжджий двір. Найнявся хлопчик колоти дрова, і господар нагодував його обідом і вечерею. Наступного дня господар сказав хлопчикові:
- Ось що! Я тебе годував, поїв, а зараз ступай, шукай собі нове місце, тому що ледарів я терпіти не буду!
Хлопчик поплентався на базарну площу і зупинився біля однієї лавки, а торговець питає:
- Що тобі тут потрібно, малий?
Відповідає хлопчина торговцеві:
- Чи не даси ти мені, господар, небагато гроші на вечерю, дуже я зголоднів!
Торговець був людина жаліслива і відсипав хлопчикові монет на цілих дві вечері:
Хлопчик втік, а коли витратив всі гроші, знову прийшов до лавки, і так три рази підряд. На третій вечір торговець сказав хлопчикові:
- Піди, синок, попроси у кого-небудь іншого, я тобі нічого більшого дати не можу.
Вислухав його хлопчик і повернув назад на заїжджий двір. Крокує по кімнаті з кута в кут, а кішки на серці скребуть - як би йому обід та вечерю роздобути? І раптом намацав хлопчик у себе за пазухою коробочку, відкрив - а там дев'ять свічників лежать. "Ось би мені дев'ять свічок купити, та вставити в свічники, та запалити - хай горять!" Надумав хлопчик піти до одного пана, проситися до нього в служіння.
- Заплати мені, пан, дев'ять гроша, і я прослужу тобі дев'ять днів!
На тому і порозумілися. Через дев'ять днів отримав хлопчик дев'ять гроша і купив на них дев'ять свічок. Вставив в підсвічники, запалив, і - що б ви думали? - звідки ні візьмися прилетіли дев'ять дівчат і до самої півночі співали, танцювали і на тамбурі грали. Коли ж годинник пробив дванадцять, дівчата протягнули хлопчикові дев'ять тугих гаманців і сказали на прощання:
- Ось тобі, голубчик, на витрати! - і відлетіли.
Наступного дня надвечір хлопчик велів господареві заїжджого двору подати багату вечерю. Господар засміявся і говорить:
- Де тобі за таку вечерю розплатитися!
А хлопчик у відповідь:
- У мене стільки грошей...