На свої сили розраховуй, але і про силу ворога не забувай.

Жив в містечку Хастінапур чоловік на ім'я Вілас, і був у нього осел. Ослові немало доводилося працювати на свого господаря, але годувати його вдосталь Вілас не міг, тому що сам був бідняк і все життя гнув спину на інших. Врешті-решт осел так ослабів, що не стало від нього ніякого толку. Навіть побої господаря не допомагали.

Одного разу Осел віз білизну, що прав його господар. Йшов він, йшов, та і повалився прямо на дорозі. Чого тільки не робив Вілас, щоб примусити Осла піднятися і йти далі! Але Осел був такий слабкий, що не міг навіть встати на ноги. Знайшов Вілас десь стару шкуру леопарда, надів її на осла щоб птахи його не склювали, і відтягнув в поле, де росла густа зелена трава. Полежав Осів небагато, відпочив і почав щипати траву. Набравшись сил, він встав і почав розгулювати по чужому полю. Побачив господар поля Осла в шкурі леопарда, подумав, що це леопард забрався на його полі, злякався і втік.

Слух про те, що в Хастінапуре з'явився леопард, швидко облетів все містечко. Тепер ніхто з жителів не наважувався і близько підходити до цього поля. Вілас же подумав що леопард осла зжер і не не наважувався на те поле знов ходити.

А Осел тим часом видужав на хороших кормах, розжирів і втратив всякий сором. Без страху бродив він по чужому полю, вибираючи травичку пом'якше та посоковитіше.

А жителі Хастінапура сушили собі голову: звідки у них в містечку леопард з'явився? Раніше леопардів ніколи тут не було.

Але одного разу господар поля обв'язався осокою та так що став схожий на копицю, і вирішив підкрастись в такому вигляді до леопарда на лузі. Осел же спокійно пасся на полі. Побачивши здалеку копицю осоки осел зрадів новому харчу та закричав голосно по-ослячому.

Тут господар поля, по голосу упізнавши, що це не леопард, а осел, вистрибнув з під копиці та й захомутав його. Так повернувся осел знову до тяжкої роботи.

Так хитрість була розкрита хитрістю. Тому і говорять: «На свої сили розраховуй, але і про ворога не забувай»....