Жила-була бездітна графиня, і більше всього на світі вона хотіла мати дітей. Як побачить дитину, відразу засмутиться, зітхне важко і промовить:
- Ось би мені такого! Зітхала вона, зітхала, а дітей все немає та ні.
Раз мимо замку гнали стадо свиней. Графиня побачила їх і в серцях сказала:
- Народити б хоч поросятко, коли вже доля дитини не дає!
Не пройшло і року, як графиня народила, та не дитя, а поросятко. Графа від горя розбив параліч. Молодий граф ріс, говорив по-людьки, а ось звички у нього були свинські. Як минуло йому двадцять чотири роки, він і говорить:
- Матінка, хочу одружитися, висватай мені наречену!
Відправилася графиня до одного бідного селянина, у нього були три дочки, і стала вона сватати старшу дочку за молодого графа. Не хотілося матері видавати дочку за свиню, але тут було над чим замислитися: адже стане дівчина графинею.
Довго йшло сватання домовленості, договори, нарешті селянин і його дружина погодилися – з них не тільки не зажадали приданого за дочкою, але їм же ще і приплатили триста гульденів. Після вінчання почався в замку великий бенкет.
Жених був веселий, танцював і жартував, та і як не веселитися на власному весіллі. Гості порядком захмеліли. Жених непомітно вислизнув на вулицю, вивалявся по вуха в грязі, а потім увійшов назад в будинок і обтерся об весільний наряд своєї нареченої. П'яні гості давай його лаяти і жаліти наречену, а та візьми та і скажи:
- Мій чоловік як був свинею, так свинею і залишиться!
Засумував жених, почувши такі слова; відразу пропала у нього охота і до солодких страв, і до вина. Забився він в кут і сумно дивиться звідти на п'яних гостей і на свою жорстокосерду дружину. А увечері, коли прийшла пора молодим йти в опочивальню, граф-свиня прогнав свою дружину за те, що вона насміялася над ним в день весілля.
Швидше за блискавку рознеслася по окрузі звістка про те, як кінчилося весілля. Одні жаліли стару графиню, інші – сім'ю нареченої, і лише небагато жаліли наречену, – адже всі знали, що вийшла вона заміж за свиню не по любові, а просто графинею захотіла стати. Пройшов рік, і знову син просить матір: висватай та висватай йому наречену.
Довго опиралися селянин з дружиною, але друга дочка була не проти пробувати щастя, хоч її сестрі воно довелося і не по нутру. Старі знову отримали триста гульденів. Але і другій дочці ніякої справи не було до жениха, вона теж зазіхнула на багатство та на графське звання. Граф-свиня поводився на весіллі так само, як і вперше, і дружина вголос сказала, що її чоловік як був свинею, так свинею і залишиться. І її спіткала та ж доля, що і старшу сестру.
Знову цілий рік сумував граф, а потім прохав матір висватати йому третю наречену. Мати відмовлялася:
- Погана затія! Хто ж за тебе піде, коли ти вже двох прогнав!
- Знайдіть мені наречену, не то все тут в тріски рознесу, – погрозив їй син.
Бідняки готові були скоріше померти з голоду, чим віддати свині останню дочку. Але вона сказала:
- Він же людина – адже говорить-то він людською мовою. Гірка йому доля випала носити мерзенну личину, його пожаліти треба.
Батьки благословили її. На третє весілля зібралося гостей не менше, ніж на перші дві. Всіх розбирало цікавість: якось свиня обійдеться з третьою дружиною. І знов граф вивалявся в грязі і обтерся про плаття нареченої. Гості ну плювати на нього, кулаками замахуватися, але тут заступилася наречена:
- Він мій чоловік і може поступати зі мною, як йому надумається, ваша справа - сторона!
Гості образилися і пішли не задоволені, а жених зрадів і п...