На краю села Тояма, майже біля самого лісу, жили старий із старою. Одного разу осіннім вечором вони сиділи і грілися біля печі. З стелі накрапав дощ дощ, у будиночку було холодно і сиро.
- Кого ти боїшся більше всього на світі? - Запитала стара старого. Старий подумав і відповів:
- Звичайно, тигра. Страшніше тигра немає нікого на світі!
Стара похитала головою:
- Це вірно, тигр страшний звір. Він нападає на овець, на корів і навіть на коней. Але ж у нас з тобою худоби немає, що ж нам, бідним, боятися тигра? Ні, я набагато більше боюся яморі, вони такі противні, слизькі. Дивись, он один уже повзе!
І стара показала на стелю: по стелі повільно повз яморі - маленька сіра ящірка.
А за вікном причаївся в цей час тигр. Це був молодий, дурний тигр. Він крався уздовж стін і хотів пробратися в будиночок, щоб з'їсти старого і бабу.
Стоячи під вікном, він почув, що більше всього на світі стара боїться яморі.
Тигр образився. "Що це за яморі? До цих пір я думав, що найстрашніше мене немає нікого. А виходить, що яморі ще страшніше. Хотів би я подивитися на цього звіра".
І він задумався про те, яка морда, які ікла і лапи повинні бути у яморі, якого люди бояться більше, ніж самого тигра. У темряві навигадував він собі страшних чудовиськ, що тільки молодому і дурному тигру можуть наввижатись вночі, в дощ, під чужим вікном. І тигру стало страшно. Йому здавалося, що яморі ось-ось вискочить з будиночка і накинеться на нього.
Раптом старий у будиночку крикнув:
- Ай, повзе!
Тут бідний тигр затремтів від жаху і пустився бігти так швидко, як міг, так швидко, як ніколи не бігають старі, розумні тигри.
Тільки діставшись до самого лісу, тигр побіг тихіше.
"Ну, тепер яморі далеко від мене, а я далеко від яморі", - подумав тигр.
Він майже заспокоївся і хотів вже перепочити, як раптом знову затремтів від страху: щось вскочило йому на спину.
"Яморі!" - Подумав тигр.
Насправді це був не яморі, а людина, сільський конокрад.
Він давно вже стояв під деревом на узліссі і поглядав, не блукає чи де-небудь поблизу відв'язана коняка.
І раптом він побачив, що до узлісся біжить хтось на чотирьох ногах.
Від жадібності у злодія зарябіло в очах: йому здалося, що це лоша. Конокрад приловчився, стрибнув на спину тигру і вчепився йому в шию.
А тигр з переляку не розібрав, хто на нього скочив, та він і не міг бачити, що робиться у нього на спині. Ще більше злякався тигр і пустився бігти вдруге, та так швидко, як ніколи не бігають старі, розумні тигри.
Конокрад ледве тримався у тигра на спині. Ніколи до цих пір він не бачив, щоб лоша бігало так швидко. Злякався конокрад і ще міцніше вхопився за шию свого "лошати".
А тигру здалося, що це страшний яморі запустив у нього свої кігті. Він помчав ще швидше. А чим швидше він біг, тим міцніше чіплявся за його шию конокрад, а чим міцніше чіплявся за його шию конокрад, тим швидше біг тигр. Так, лякаючи один одного, мчали вони в глиб лісу.
Тигр знав, що в лісі є гора, а під горою глибока яма. Туди тигр і мчав.
"Треба скинути яморі до ями! Якщо не вкину, він мене з'їсть", - думав тигр. Нарешті він підбіг до самого краю ями і що є сили мотнув головою. Від поштовху конокрад розтиснув руки, перевернувся в повітрі і полетів догори ногами в яму.
Тут тільки тигр перевів дух і повільно поплентався геть.
Він дуже втомився за цей вечір.
Хвіст у нього повис, морда опустилася, і все, що було на морді, теж обвисло - і вуса, і брови, тільки ніс не обвіс: ніс у тигра плоский і тому висіти не може.
Неподалік від ями сиділ...