Жили, говорять, колись два брати, і в обох нічого не було, крім лахміття. Багато років вони трудилися, щоб зібрати який-небудь статок, а все залишалися бідняками. І от один раз молодший говорить старшому:
- Дарма ми знесилюємося, однаково нічого в нас не вийде, краще нам умерти.
Вони прийшли до високої скелі, піднялися на вершину й кинулися вниз. Але один із Занахарі підхопив їх і опустив до підніжжя. Кілька разів вони кидалися до низу, не заподіявши собі ні найменшої шкоди, і нарешті зрозуміли, що це Занахарі противиться їхньому задуму. Тоді молодший знову говорить старшому:
- Як не намагалися ми що-небудь зібрати, однаково залишилися бідняками; як не намагалися вбити себе, однаково ми живі. Давай підемо до Мпсікіді й запитаємо в нього, що нам робити.
Вони пішли до Мпсікіді й запитали його. І от що він їм сказав:
- Убийте чорну курку й віднесіть її на вершину пагорба, потім покличте Занахарі, що вас урятував.
Брати так і зробили. Спочатку прийшов не той Занахарі, що їх урятував; він пройшов мимо й не з'їв курку. Потім прийшов Занахарі, що їм допомагав; він з'їв курку й сказав:
- Це я врятував вам життя. Але подивіться: на мені одні ганчірки, я нічого не можу вам дати. Виходить, даремно ви старались, ніколи вам не розбагатіти.
Брати засмутилися й знову вирішили вбити себе. Вони встали на край безодні й кинулися долі, але залишилися цілі й непошкоджені. Занахарі покликав їх і сказав:
- Ви хочете вбити себе через багатство! Ну, добре, давайте домовимося так: я зроблю вас багатими, у вас буде все, що ви захочете, але через вісім років я вас уб'ю.
Старший брат не погодився, а молодший з радістю прийняв угоду.
- Відтепер я буду виконувати всі твої бажання,- сказав йому Занахарі,- але в покладений строк я відрубаю тобі голову.
- Приходь, коли наступить строк. Я буду тебе чекати, - відповів молодший, - ти зробиш із мною, що захочеш.
Пройшло вісім років. Молодший брат так розбагатів, що як не намагався, не міг витратити все, що в нього було. А тим часом призначений день наближався. Занахарі послав попередити його й незабаром з'явився, щоб виконати свою волю. Спустившись на землю, він зібрав людей і сказав їм:
- От, мої піддані, що я хочу вам розповісти. Ця людина дала обіцянку через вісім років дозволити вбити себе. Колись він був бідний, ходив у лахміттях, і я сказав йому:
"Я зроблю тебе багатим, але через вісім років відрубаю тобі голову". Він погодився. Тепер прийшов строк. От чому я зібрав вас.
Усі погодилися, що Занахарі має право вбити його, раз вони так домовилися. Занахарі дістав меч і приготувався вдарити людину. Але син удержав його за руку.
- Чому ти не даєш мені вбити цієї людини? - запитав Занахарі у свого сина.
- Якщо тобі потрібна жертва, убий старшого. Він ледар, йому подобаються лахміття, він сам не захотів стати багатим.
Тоді молодшого брата пощадили, а старшого, у якого нічого не було, убили. Після його смерті, все добро молодшого брата розділили на три рівні частини й одна частина віддали дітям старшого. З тих пір у циміхеті пішла приказка: "Занахарі не любить бідних"....