Колись жив один дроворуб, і була в нього дружина. Кожен день він ходив у ліс рубати дрова. Повертаючись надвечір додому, він їх продавав, на отримані гроші купував хліба і всякої їжі, і його дружина готувала вечерю. Поївши, вони починали веселитися: грали, співали пісні, танцювали, примовляючи: «Піш-ПОФ, Піш-ПОФ!» Одним словом, влаштовували гулянку. В один із днів падишах видає наказ не запалювати свічок ночами. І ось ніхто вогню не запалює, а дроворуб знати нічого не хоче: танцює та й тішиться! Якось уночі падишах вийшов з палацу і випадково підійшов до будинку дроворуба, зирк! - А в буди
Колись жив один дроворуб, і була в нього дружина. Кожен день він ходив у ліс рубати дрова. Повертаючись надвечір додому, він їх продавав, на отримані гроші купував хліба і всякої їжі, і його дружина готувала вечерю. Поївши, вони починали веселитися: грали, співали пісні, танцювали, примовляючи: «Піш-ПОФ, Піш-ПОФ!» Одним словом, влаштовували гулянку.
В один із днів падишах видає наказ не запалювати свічок ночами. І ось ніхто вогню не запалює, а дроворуб знати нічого не хоче: танцює та й тішиться!
Якось уночі падишах вийшов з палацу і випадково підійшов до будинку дроворуба, зирк! - А в будинку горить світло, шум, гам, ігри, танці, - казна-що! Падишах робить на дверях позначку і йде.
На наступний день він посилає дроворубові коня, одяг і велить покликати його до себе. Люди падишаха відправляються до будинку дроворуба. Постукали у двері, запитують його, а дружина відповідає, що чоловік пішов у ліс рубати дрова. Тоді вони йдуть до лісу, приводять дроворуба додому, переодягають у новий одяг, саджають на коня і везуть до падишаха.
Їде дроворуб, а жебраки вишикувалися по обидва боки дороги і просять у нього грошей. Сунув дроворуб руку в кишеню, а там порожньо, і він їде і примовляє то направо, то наліво:
- На зворотному шляху, на зворотному шляху!
Потім він входить до самого падишаха. Падишах запитує його, чим він займається, а той і розказує все як є. Сподобався падишахові дроворуб, він призначає його старшим придворним і жалує гарну шаблю.
Коли дроворуб, сівши на коня, їде додому, на дорозі жебраки знову просять у нього милостиню. А грошей-то падишах йому не дав!
- Вам немає і мені немає, вам немає і мені немає! - Примовляє він направо і наліво і так доїжджає до свого будинку.
Але ось дроворуб і його дружина зголодніли.
- Ну, що ми тепер будемо робити, хіба так краще стало? Іди ти, чоловіче, до крамаря, віднеси йому цю шаблю, візьми за неї чого-небудь поїсти.
Пішов дроворуб до жида, віддав йому шаблю, взяв дещо з їжі і повернувся додому. І знову, як раніше, ні про що не турбуючись, затівають вони гулянку. Зробив дроворуб шаблю з дерева і вклав її в піхви.
А всі їхні витівки бачив шахський слуга і на ранок доповів падишахові. Той вирішив покарати дроворуба.
Треба сказати, що в ті далекі часи, коли давалася кому-небудь нова посада, новопризначений зобов'язаний був знести голову одному із злочинців.
Падишах велить усім своїм людям зібратися в одне місце і посилає за дроворубом. Той одягнувся, сів на коня і приїхав до палацу; падишах наказує привести злочинця і говорить дроворубові:
- Відсічи голову цій людині.
А у дроворуба-то шабля дерев'яна! Як тут бути?
- О Аллах! Якщо за цією людиною немає гріха, нехай моя шабля стане дерев'яною, якщо є - нехай зарубає його! - Вигукнув він і витяг шаблю.
І ось всі бачать, що шабля з дерева. Тоді дроворуб говорить падишахові:
- Бачите, за цією людиною немає гріха!
А падишах хоч і знав, що зробила людина зі своєю шаблею,...