Одного літнього деня дочка графа Мара вибігла із замку в сад. Там вона бігала, пустувала, а деколи зупинялася послухати спів птахів. Але вона сіла в тіні зеленого дуба, підняла очі і побачила високо на вітці веселого голубка.

- Гуленька-голубок, – покликала вона, – спустися до мене, милий! Я понесу тебе додому, посаджу в золоту клітку і любитиму і леятиму більше всіх на світі!

Не встигла вона це сказати, як голуб злетів з вітки, сів їй на плече і пригорнувся до її шиї. Вона пригладила йому пір'їнки і понесла його додому в свою кімнату.

День загаснув, і настала ніч. Дочка графа Мара вже збиралася лягти спати, як раптом обернулася і побачила перед собою прекрасного хлопця. Вона дуже здивувалася – адже двері свою вона вже давно замкнула. Але вона була смілива дівчина і запитала:

- Що тобі тут треба, хлопчеь? Навіщо ти прийшов і налякав мене? Ось вже декілька годин як двері моя на засуві; оскільки ж ти сюди проник?

- Тихіше, тихіше! – зашептав хлопець.- Я той самий голуб, якого ти зманила з дерева.

- Так хто ж ти тоді? – запитала вона зовсім тихо.- І як трапилося, що ти перетворився на маленьку пташку?

- Мене звуть Флорентін, - відповів хлопець.- Мати у мене королева, і навіть поважливіше, ніж королева, - вона уміє чаклувати. Я не хотів їй підкорятися, ось вона і перетворила мене на голуба. Проте вночі чари її розсіваються, і тоді я знову звертаюся в людину. Сьогодні я перелетів через море, вперше побачив тебе і зрадів, що я – птах, а тому можу до тебе наблизитися.

Але якщо ти мене не полюбиш, я ніколи більше не дізнаюся щастя!

- А якщо я полюблю тебе, ти не відлетиш, не залишиш мене? – запитала вона.

- Ніколи, ніколи! – відповів принц.- Виходь за мене заміж, і я буду твоїм навіки. Вдень птахом, а вночі людиною – я завжди буду з тобою.

І ось вони таємно повінчалися і щасливо зажили в замку. І ніхто не відав, що голуб вночі перетворюється на принца Флорентіна. Щороку у них народжувалося по синові, та такому красивому, що і описати неможливо. Але як тільки хлопчик з'являвся на світло, принц Флорентін відносив його на спині за море – туди, де жила його мати, королева, - і залишав сина у неї.

Так пролетіло сім років, і раптом прийшла до них велика біда. Граф Map вирішив видати дочку заміж за знатну людину, яка до неї засваталася. Батько примушував її погодитися, але вона сказала йому:

- Милий батько, я не хочу виходити заміж. Мені так добре тут з моїм голубком.

Тоді граф розгнівався і в серцях присягнувся:

- Присягаюся життям, я завтра ж скручу шию твоєму птахові!

Топнув ногою і вийшов з кімнати.

- О боже, доведеться мені полетіти! -сказал голуб. І ось він спурхнув на підвіконня і відлетів. І все летів і летів – перелетів через глубокоє-преглубокоє море, полетів далі і летів, поки не показався замок його матері. А в цей самий час королева-мати вийшла в сад і побачила голуба – він пролетів над її головою і опустився на кріпосну стіну замку.

- Скоріше сюди, танцюристи! – покликала королева.- Танцюйте джигу! А ви, волинщики, веселіше грайте на волинках. Мій милий Флорентін повернувся! Повернувся до мене назавжди, - адже цього разу він не приніс з собою хлопчика.

- Ох, ні, матінка, - сказав Флорентін, - не треба мені танцюристів, не треба волинщиків! Милу мою дружину, матір моїх синів завтра видадуть заміж.

- Чим я можу допомогти тобі, син мій? – запитала королева.- Скажи, і я все зроблю, що в моїх чарівних силах.

- Так от, дорога матінка: тобі служать двадцять чотири танцюристи і волинщики – оберни всіх їх в сірих чапель. ...