Прийшов одного разу молодий хлопець до шевця в підмайстрів найматися.
— Багато вас тут таких ходить, - говорить майстер.— На словах шевці хоч куди, а як до справи дійде, нічого не умієте.
Випробуй мене, - просить хлопець.
— Гаразд, - погодився швець, - подивимося, чи умієш ти чоботи шити.
Зшив хлопець чоботи — чудо. Зрадів майстер і говорить:
— Робота у тебе йде на лад.
Ударили по руках, і найняв швець хлопця в помічники.
Увечері показав йому майстер комірку під самим дахом, де той житиме.
Увійшов підмайстер в комірку і двері за собою замкнув. Розібрало шевця цікавість, став він в замочну щілину підглядати. І бачить — став хлопець на коліна, поклонився і говорить:
— Ну, господи, скажеш, нарешті, скільки мені ще молитися? Молюся, молюся а все без толку. Ніяк у тебе дев'яносто дев'ять гульденів не випросити!
Сказав, піднявся з підлоги і спати ліг. Майстер до себе пішов.
На інший вечір підглянув швець знову, як підмайстер на колінах стоїть, кланяється, з богом розмовляє.
— Ну, господи, скажеш, нарешті, коли я від тебе сто гульденів отримаю?!
Вирішив швець з хлопцем жарт зіграти. Вліз він на інший день на дах і пробив дірку прямо в комірку, де підмайстер жив. Увечері знову чує як підмайстер у бога гроша просить. Узяв тоді майстер гаманець, вишитий перлами, поклав туди дев'яносто дев'ять гульденів і опустив його в дірку.
Впав гаманець на підлогу, а підмайстер і говорить:
— Подивимося, що там впало. Може, це господь бог розщедрився?
Узяв він гаманець, відкрив його, став гроші рахувати. Налічив дев'яносто дев'ять гульденів і бурчить:
Ех! Хоч ти і господь бог, проте нечесний. Просив я у тебе сотню гульденів, а ти мені всього дев'яносто дев'ять послав. Втім, гаманець гульден стоїть, так що ми в розрахунку.
Швець всю ніч не спав: цікавість його розбирала — як підмайстер поведеться?
Підмайстер засів з ранку за роботу, чоботи шиє, співає, насвистує. Про гроші не згадує. Прикро стало майстрові, не витримав він і говорить:
— Отримав ти учора увечері дев'яносто дев'ять гульденів? Та ще гаманець вишитий перлами?
— Вірно! — відповідає підмайстер.
— Знаєш, звідки ці гроші?
— Знаю, від панове бога!
— Зовсім немає! — говорить швець.— Гроші ці від мене. Віддавай їх тепер назад.
— Ще чого! — посміхнувся підмайстер.— Я богові молився, гроші випрошував ось вони на мене з неба і повалилися.
— Віддавай гроші! — кип'ятиться майстер.
— Ні за що! — посміхається хлопець.
— Я на тебе до суду подам! — погрожує господар.
— Ну, налякав! — сміється підмайстер. Майстер і справді до суду відправився і змовився з суддівськими підмайстри свого розорити.
Покликали хлопця до суду. Підійшов він до стряпчого і питає:
— Може, знаєш який засіб, щоб гаманець у мене залишився?
— Поділишся зі мною, дам хорошу раду! – відповідає стряпчий.
— Гаразд! — обіцяє хлопець.
Стряпчий був хитрюга. Знав він, що майстер з суддівськими в змові, і вирішив над хлопцем посміятися.
— Почне тебе суддя розпитувати, - говорить він йому, - а ти знай собі посвистуй та правою рукою вуса погладжуй!
Підмайстра рада запам'ятала. Покликали хлопця в зал, і суддя його питає:
— Отримав ти гаманець, вишитий перлами, і дев'яносто дев'ять гульденів?
Хлопець у відповідь тільки посвистує та правою рукою вуса погладжує.
Бився з ним суддя, бився, та все даремно. Втомився він і говорить:
— Мабуть, цей підмайстер зворушений. Нічого з ним не поробиш.
І як крикне на нього:
— Забирайся звідси!
Не примусив підмайстра ці слова двічі повторювати і вискочив із залу. А за дверима його вже стряпчий-шахрай наздоганяє....