Жіли собі три брати-мисливці. Одного разу увечері, як завжди, відправилися брати в ліс. Тільки в'їхали в гущавину, побачили вдалині вогник - ніколи раніше вони його не бачили. Здивувалися мисливці, захотілося їм дізнатися, хто це з'явився в лісі, і пішли вони на цей вогник. Пришли до величезної печери. Увійшли до неї і бачать - сидять три дівчани, краси неймовірної: як поглянеш на них, довго потім очі протиратимеш, немов на сонці засліпить.

- Звідки ви, прекрасні дівчата, і як потрапили сюди? - запитали брати, схаменувшись.- Ми полюємо в цьому лісі багато років, але ніколи тут вогню не бачили. Що привело вас в ці краї?

- Ми з сусіднього аулу, - відповіли дівчата, - одного разу ми прийшли в ліс за квітами та за горіхами, тут нас схопила лісова людина. Бачили ви коли-небудь таке чудовисько? Весь він покритий волоссям, а в грудях його стирчить сокира. Ось і тримав він нас в темній печері. Тепер лісова людина померла, а ми відкрили вхід, відвалили важкий камінь, можливо, добрі люди врятують нас, допоможуть вибратися?

Полюбилися братам прекрасні дівчата, і вирішили вони узяти їх собі в дружини. Як і належить, заговорив першим старший брат.

- Прошу тебе, красуня, будь моєю дружиною! - звернувся він до старшої з дівчат.

- Я обіцяю бути тобі вірною дружиною, - відповідала вона, - і щороку приноситиму хлопчика і дівчинку.

Середня дівчина пообіцяла другому братові, що у неї щороку народжуватиметься незвичайна дівчинка: половина волосся на її голові буде білого золота, а половина - червоного. А молодша сказала молодшому братові, що у неї щороку народжуватиметься син - справжній богатирь-нарт.

Одружились брати на красунях і зажили щасливо.

Пройшов час, і стало ясно, що тільки старша з них стримала своє слово. Одного разу відправилися брати на полювання, а в цей час у дружини старшого брата народилися хлопчик і дівчинка надзвичайної краси. Вкрали заздрісні сестри її дітей, поклали їх в очеретяну скриню і кинули в річку, а замість них підклали щенят.

Повернулися брати з полювання, і, коли старший побачив, що його дружина принесла щенят, розгнівався, замкнув дружину в сараї і наказав ніколи не випускати її.

А скриня з дітьми пливла по річці, і у чужого аулу хвилею викинуло його на берег. У тому аулі жили старий із старенькою. Дітей у них ніколи не було. І ось одного разу пішла старенька до річки за водою і бачить: хвилі прибили до берега очеретяну скриню. Відкрила вона скриня і побачила там чудового хлопчика і дівчинку. Зраділа старенька, принесла їх додому. Назвали вони дівчинку Бабух, а хлопчика - Черім.

Пройшло багато років, хлопчик став красивим, струнким хлопцем, а дівчинка - найкрасивішою серед красунь аулу.

Одного разу відчув старий наближення смерті і покликав до себе Черіма:

- Коли ти підростеш і станеш справжнім джигітом, тобі знадобиться кінь: він стоїть в стайні, і там же висить твоя зброя.- З цими словами старий помер.

Незабаром і старенька відчула наближення смерті. Покликала вона Бабух, завела її в кімнату, куди до цих пір ніхто не входив, і відкрила перед нею величезну скриню, оковану залізом. У дівчини очі розбіглися, яких тільки нарядів там не було! Цю скриню старенька заповідала Бабух.

Померла старенька, і залишилися брат з сестрою зовсім одні. Що робити? Вирішив Черім зайнятися полюванням. Одного разу вивів він свого коня, поклав на нього золоте сідло, надів зброю, сів на коня і відправився на полювання.

Тільки в'їхав в ліс, як побачив трьох мисливців. Вони вигнали з лісу оленя, але ніяк не могли підстрілити його...