одного царя було три сини. А сам цар був такий старий та немiчний, що вже й не чув i не бачив добре. Але якось йому приснилося, що десь у свiтi є мiсто, а в тому мiстi криниця, а в криницi вода, не звичайна - цiлюща: хто в нiй скупається, той одразу помолодiє i буде знову бачити й чути, як перше. I вiн, щойно прокинувся вранцi, зараз же покликав до себе синiв, розповiв їм про свiй сон i сказав:

- Дiти мої, не пошкодуйте нi працi, нi коштiв - знайдiть ту криницю. Заради молодостi й здоров'я менi й царства не жаль. Хто дiстане менi ту цiлющу воду, тому я вiддам свiй престол.

Найстарший син пiдступився до батька та й каже:

- Дайте менi, тату, корабель, та грошей доволi, та кiлька слуг, подамся у свiт - може, десь-таки знайду я цiлющу воду.

Дав йому батько все, що треба, i поблагословив у дорогу. Поплив найстарший син морем цiлющої води шукати. Отак плив та й плив i заплив до чужої країни. Як тiльки вiн причалив до берега, тамтешнiй цар зразу послав своїх посланцiв, щоб вони покликали власника корабля до нього в палац.

Коли царевич прийшов до нього, цар почав розпитувати його про те, хто вiн, звiдки пливе, куди простує. Але царевич вiдповiв бундючно: вiн, мовляв, царський син i нiхто не має права його про таке питати. Це страшенно розлютило царя, i вiн звелiв царевича та його людей забити в кайдани й кинути до в'язницi, а корабель та грошi забрати до царської казни. Царевi слуги так i зробили.

Марно старий батько чекав бодай звiстки вiд найстаршого сина. Ось уже й рiк минув, а вiд нього - нi слуху, нi духу, мов у воду канув. Тодi середнiй син пiдступився до батька та й каже:
- Нема мого брата з мандрiв, не повертається додому. Тож дайте, тату, й менi корабель, та грошей доволi, та кiлька слуг, подамся я шукати криницю з цiлющою водою.

Дав йому батько все, що треба, i поблагословив у дорогу. Поплив середнiй син морем. Довго так плив i нарештi дiстався до тої країни, де його старший брат був ув'язнений. Тiльки вiн причалив до берега, тамтешнiй цар одразу послав своїх посланцiв, щоб вони покликали господаря корабля до нього в палац.

Коли царевич прийшов, цар почав так само розпитувати його, хто вiн, звiдки пливе, куди простує. Але царевич, як i його старший брат, вiдповiдав погордливо: вiн, мовляв, царський син i нiхто не має права його про таке питати. Це дуже розгнiвило царя, й вiн звелiв царевича та його людей забити в кайдани й кинути до в'язницi, а все добро забрати до царської казни. Царевi слуги так i зробили.

Знову минув рiк. I вiд середнього сина нi слуху, нi духу, невiдомо, чи живий вiн, чи загинув. Тодi пiдступився до батька найменший син та й каже:
- I один мiй брат поїхав, i другий - та жоден не повернувся. Що будемо робити? Дайте й менi, тату, корабель, та грошей i коня, та кiлька слуг, подамся у свiт. Може, менi пощастить знайти цiлющу воду та братiв моїх розшукати.

Дав йому батько все, як i першим двом, i благословив у дорогу. I найменший син вирушив морем шукати цiлющої води своєму старому батьковi. Не день, не два вiн отак плив та й доплив до країни, де його обидва старшi брати у в'язницi свiтом нудили. Тiльки царевич причалив до берега, тамтешнiй цар одразу послав своїх посланцiв, щоб вони покликали його в палац.

Коли вiн прийшов до царя, той почав так само, як i старших братiв, розпитувати його про те, хто вiн, звiдки пливе, куди простує. А царевич спокiйно й чемно пояснив, що батько в нього старий та немiчний, не чує й не бачить добре. I йому, тобто батьковi, приснився сон, що десь у свiтi є мiсто, а в ньо...